Постанова
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 279/3434/17
провадження № 51-2499 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Бугайова М.В. на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017060060001490 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2007 року за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією майна,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 03 серпня 2017 року о 21:30 год. у квартирі АДРЕСА_2 під час конфлікту умисно наніс один удар в голову ОСОБА_2, внаслідок чого остання впала на підлогу та отримала тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я.
Крім того, влітку 2017 року ОСОБА_1 поблизу р. Уж у м. Коростені знайшов три пачки 16 патронів до нарізної зброї, які є боєприпасами до стрілецької вогнепальної зброї, та три патрони окремо, які без передбаченого законом дозволу переніс до місця свого проживання, де зберігав до 18 серпня 2017 року.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що:
- дії засудженого за ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковано невірно, оскільки він не заподіював потерпілій тілесних ушкоджень, вона на нього напала, а він обороняючись відкинув її від себе, перелом руки у неї стався внаслідок падіння;
- судові рішення ґрунтуються на неповно досліджених та недопустимих доказах;
- вина ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України не доведена та ґрунтується лише на його визнавальних показах;
- протокол обшуку, яким було вилучено патрони, та висновки балістичної експертизи є недопустимими доказами, оскільки ці слідчі дії були проведені в іншому кримінальному провадженні.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи захисника щодо незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом із тим при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими .
Місцевий суд оцінив усі докази в їх сукупності, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки його винуватість доведена поза розумним сумнівом. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку.
Доводи сторони захисту щодо оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які вже були перевірені судом апеляційної інстанції та визнані доведеними. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту й не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому при перевірці наведених у скарзі доводів виходить лише із фактичних обставин справи, встановлених у судових рішеннях судів попередніх інстанцій.
Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілій тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості суд обґрунтував показаннями потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, які послідовно стверджували, що засуджений наніс удар кулаком в голову потерпілої, від чого остання впала на підлогу, та категорично заперечували версію події, яку висував ОСОБА_1 . Також суд дослідив та взяв до уваги довідку з травмпункту та висновок судово-медичної експертизи про розташування та тяжкість отриманих потерпілою тілесних ушкоджень. Дослідивши усі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та з іншими доказами, не суперечать показанням потерпілої та свідка, а тому обґрунтовано поклав їх в основу вироку.
Що стосується кваліфікації судом дій винного, то слід звернути увагу на таке.