Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 661/4665/18
провадження № 61-14790св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю"ДЦ Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 26 червня 2019 року в складі колегії суддів: Вейтас І. В., Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (далі - ТОВ "ДЦ Україна") від 19 вересня 2018 року № 7726 про звільнення її з роботи в зв`язку з втратою довір`я, поновити її на посаді адміністратора залу ТОВ "ДЦ Україна", стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5 112,72 грн.
Позов мотивований тим, що 13 квітня 2017 року позивач була прийнята на роботу до ТОВ "ДЦ УКРАЇНА" старшим продавцем непродовольчих товарів магазину на вулиці Дзержинського, 25 у м. Нова Каховка у філію "ДЦ Миколаїв".
01 травня 2017 року назву посади позивача "старший продавець непродовольчих товарів" змінено на "адміністратор залу". 19 вересня 2018 року наказом № 7726 к її звільнено з роботи на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України - в зв`язку з втратою довір`я.
Звільнення є незаконним, оскільки позивач виконувала посадові обов`язки сумлінно та чесно, дій, які б давали підстави для втрати до неї довір`я, не вчиняла, будь-яких підтверджень таких фактів відповідач не має.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до ТОВ "ДЦ Україна" задоволено, визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ "ДЦ Україна" від 19 вересня 2018 року № 7726 про звільнення ОСОБА_1 з роботи в зв`язку із втратою довір`я, поновлено ОСОБА_1 на посаді адміністратора залу магазину на вулиці Дзержинського, 25 у м. Нова Каховка, ТОВ "ДЦ Україна" з 19 вересня 2018 року, стягнуто з ТОВ "ДЦ Україна" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року, в розмірі 5112,72 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів, допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць, стягнуто з ТОВ "ДЦ Україна" на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що роботодавець не довів суду наявність у діях ОСОБА_1 конкретних порушень, які б давали підстави для втрати довір`я до неї і не довів вину позивача в цих порушеннях. Факт ануляції чека позивачем і використання власної картки зі знижкою з привласненням різниці вартості мав місце в березні 2018 року, а з роботи її звільнено 19 вересня 2018 року, тому це є порушенням, яке не надавало можливість відповідачу звільняти позивача з роботи за втрату до неї довір`я.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "ДЦ Україна" задоволено, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Постанова суду мотивована тим, що характер та зміст трудових обов`язків позивача, які слідують з її посадової інструкції свідчить про те, що займаючи посаду адміністратора залу вона безпосередньо обслуговувала грошові та товарні цінності. Оскільки матеріалами справи підтверджено, що до трудових обов`язків позивача відносилося виконання операцій, що пов`язанні з безпосереднім обслуговуванням цінностей, контролю за рухом і зберіганням цінностей, а факт порушення позивачем посадових обов`язків належним чином зафіксованов службовій записці аудитора департаменту управління якості ОСОБА_2 від 03 квітня 2018 року та визнано ОСОБА_1 в написаних нею поясненнях, а також встановлено актом проведення службового розслідування від 17 вересня 2018 року факти неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків після вчинення винних дій 27 березня 2018 року, відповідачем доведена вина ОСОБА_1 як працівника, який безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності, у порушеннях, вказаних у наказі про звільнення, що підтверджує законність звільнення працівника у зв`язку з втратою довір`я.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 липня 2019 року ОСОБА_3 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 26 червня 2019 року, просила скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 26 червня 2019 року та залишити в силі рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2019 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 1982 року № 158, що ратифікована Верховною Радою України 04 лютого 1994 року, тягар доведення наявності законних підстав для звільнення покладено на роботодавця. Це відображено й у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року № 273/212/16-ц.
Суд першої інстанції зазначив саме на тому, що роботодавець не довів підстав для втрати довір`я до позивача та її вини в порушеннях, проте апеляція зробила протилежний висновок.
Позивач не була особою, з якою трудовий договір може бути розірваним за втратою довір`я, оскільки вона не обслуговувала грошові та товарні цінності, а такими особами є ті, хто отримують відповідні цінності під звіт. Те, що позивач отримувала цінності під звіт апеляційним судом не встановлено.
Апеляційний суд послався на те, що сторони підписали договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, не врахувавши, що такий договір не міг бути підписаний з нею з огляду на посаду, яку вона займала.
Незважаючи на зміст посадової інструкції адміністратора залу, відсутні будь-які документи про те, що позивач отримувала будь-які товари.
Однією з підстав, на яку посилався відповідач на підтвердження обставин втрати довір`я, є порушення контролю ануляції товару, що мало місце 27 березня 2018 року. Проте звільнення позивача відбулося 19 вересня 2018 року. Крім того, грошові кошти були повернуті відповідачу, а позивач їх не брала.
Щодо службової записки від 02 квітня 2018 року аудитора ОСОБА_2 по факту проведення відеоспостереження, позивачем повідомлено відсутність її згоди та відеозйомку. Відеозйомка на робочому місці є втручанням у приватне життя позивача. Зокрема, це було встановлено Європейським судом з прав людини в справі "Kopkev. Germany". Суд має досліджувати лише ті докази, що є допустимими в справі.
Інвентаризація, яка відбулася 10 вересня 2018 року у магазині відповідача, внаслідок якої виявлено нестачу на загальну суму 43 905,99 грн, проведена у неробочий час - з 18.30 до 06.15. Відповідно до пункту 1 Розділу 2 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, вона мала проводитися в присутності матеріально відповідальної особи.
У наказі про звільнення є посилання на недостачу, проте відсутня будь-яка конкретизація щодо неї.
Відповідно до посадової інструкції адміністратор залу магазину має приймати участь у інвентаризації.
Проте, незважаючи на зазначені обставини, позивача примусили написати заяву про відпустку за власний рахунок, та провели інвентаризацію без її участі. При цьому жодним чином вина позивача в нестачі недоведена та невстановлена.
Посилання апеляційного суду на акт виявлення фальсифікації товару в магазині від 10 вересня 2018 року, відповідно до якого під час інвентаризації 10 вересня 2018 року в магазині відповідача виявлено фальсифікований товар, є безпідставним, оскільки товар приймає керуючий магазином, накладні на товар відсутні в паперовому вигляді, вони наявні лише в електронній формі.
Крім того, позивач не є фахівцем і не може відрізняти фальсифікат від оригінального товару.
Апеляційним судом безпідставно врахована доповідна записка консультанта ОСОБА_4 про те, що позивач користується косметикою, адже вона не містить конкретизації яким товаром і як користувалася позивач. У суді першої інстанції було встановлено факт неприязних стосунків позивача з даним консультантом, що й спонукали останню написати таку доповідну записку.
Акт службового розслідування від 17 вересня 2018 року складений за результатами інвентаризації, проведеної 10 вересня 2019 року, особами, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем і є суб`єктивною оцінкою тих осіб, хто його складав.
Всі п`ять інших працівників магазину, в якому проводилася інвентаризація, уклали аналогічні договори про повну матеріальну відповідальність і написали заяви про згоду на утримання з їх заробітної плати коштів на покриття недостачі, тобто визнали свою вину. Отже, у цій недостачі винні всі, а не лише позивач. Особиста вина позивача в недостачі не встановлена.
Допитані свідки повідомили дані, що є лише їх припущеннями, а до показань свідка, яка запевнила, що особисто бачила, як позивач користувалася косметикою, слід ставитися критично з огляду на приязні відносини з нею позивача.
Недовір`я не може ґрунтуватися лише на підозрах.
Позиції інших учасників
У жовтні 2019 року ТОВ "ДЦ Україна" надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами та показаннями свідків підтверджено обставини, з огляду на які відповідач втратив довір`я до позивача, а саме - фальсифікація товару з метою приховання недостачі, використання товару, призначеного для продажу у власних цілях, неодноразове фіктивне повернення товару з метою проведення по касі продажу вже проданого товару, але вже із знижкою, та привласнення розміру знижки.
Під час інвентаризації 10 вересня 2018 року в магазині, де працювала позивач, у приміщеннях, що є недоступні для покупців, виявлені пусті пляшки з-під товару та багато товару з очевидними ознаками фальсифікації.
У результаті службового розслідування встановлено, що позивач з іншим адміністратором залу користувалися у власних цілях товаром, що належав відповідачу та був призначений для подальшого продажу споживачам. Позивач неодноразово здійснювала фальсифікацію товару, а саме - підкладала пусті коробки з-під товару та коробки з водою з тим розрахунком, що інвентаризаційна група здійснить підрахунок пустих коробок і не виявить недостачу товару, здійснювала неодноразове повернення товару з метою проведення по касі продажу вже проданого товару, але вже із знижкою, та привласнення розміру знижки. Цим позивач створила для підприємства ризик скарг з боку покупців, що могли придбати фальсифікований товар, ризик проведення позапланової перевірки контролюючими органами, втрати відповідачем ділової репутації.
Зазначені факти викладені в доповідних записках працівників магазину, свідки давали відповідні свідчення в суді, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення.
Трудовий договір з підстав втрати довір`я може бути розірваний з працівником, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо його дії призвели до втрати довір`я.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 180/2292/16-ц викладено позицію щодо розуміння терміну "особи, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності", що охоплює, зокрема, осіб, які мають повноваження щодо прийняття та збереження таких цінностей.
Відповідно до посадової інструкції позивач як адміністратор залу займається безпосередньо обслуговуванням грошових і товарних цінностей (пункти 10-14, 18, 36-38), у тому числі приймає товари на підставі відповідних документів, розпаковує, перевіряє їх цілісність, термін придатності, здійснює переміщення їх на склад та в торговельний зал, виставляє товар на торговельне обладнання, працює з касовою документацією, підраховує та здає в установленому порядку грошові кошти, забезпечує зберігання матеріальних цінностей, обладнання.
Оскільки позивач вчиняла корисливі порушення, то відповідач правомірно її звільнив за втрату довір`я.
Акт службового розслідування є належним і допустимим доказом, що підтверджує вчинення позивачем зазначених порушень.
Позивач не надала жодних доказів, які б спростовували зазначені в акті службового розслідування факти.
Відповідач не здійснював відрахувань із заробітної плати позивача коштів за результатами інвентаризації, а також не подавав позов до позивача щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої недостачею товару, оскільки підставою для звільнення була втрата довір`я з огляду на фальсифікацію товару, використання товару у власних цілях, підкладання пустих коробок з-під товару з метою приховання недостачі, неодноразове привласнення розміру знижок від проданого товару.
Позивач помилково вказує на нікчемність договору про повну матеріальну відповідальність, що був укладений з нею, з посиланням на те, що з адміністратором магазину він не може бути укладений. У Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, до таких робіт належать роботи з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготовки до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації).
З огляду на зміст посадової інструкції адміністратора залу магазину, посада позивача включає роботу з продажу (відпустку) товарів (продукції) та їх підготовки до продажу.
Відповідно до службової записки аудитора департаменту управління якості ОСОБА_2 від 03 квітня 2018 року під час перегляду відеозапису нагляду виявлено зловживання з боку адміністраторів: ОСОБА_5 і позивача. Зокрема, 27 березня 2018 року позивач пробила по касовому апарату покупцеві памперси на суму 450,00 грн, після того, як покупець розрахувався, чек було анульовано, після чого памперси повторно пробито по касі з використанням службової картки адміністратора ОСОБА_5, що давало знижку в 10 %. Сума чеку складала 405,00 грн. Різницю у 45,00 грн. позивач не поклала до каси, а привласнила разом з ОСОБА_5 . У позивача та ОСОБА_5 були відібрані письмові пояснення, в яких вони визнали факт вчинення зазначених дій (ці документи наявні в матеріалах справи).
Позивач надає суду неправдиві відомості про те, що нібито ці кошти були повернуті до каси, що не відповідає дійсності. Крім того, навіть у разі повернення коштів до каси, сам факт вчинення таких дій є підставою для втрати довір`я.
Пленум Верховного Суду України в пункті 28 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначив, що розірвання трудового договору на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України не є заходом дисциплінарного стягнення і тому статті 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарного стягнення на ці випадки не поширюються. Тому до подій 27 березня 2018 року строк притягнення до відповідальності не застосовується.
Слід враховувати подальшу поведінку позивача, яка була пов`язана з неправомірним використанням товару, привласненням різниці між вартістю товару, отриманого від покупця, і вартістю товару, продаж якого проведена зі знижкою працівника. Так, з доповідної записки керуючого магазином ОСОБА_6 від 13 вересня 2018 року, яку було допитано як свідка, вбачається, що нею здійснено перевірку звітів ануляцій, проведених позивачем, і з`ясовано, що позивач разом з адміністратором залу магазину ОСОБА_5 на касі самостійно використовували службові картки із знижкою в розмірі 10 %. Позивач не надав доказів на спростування цього факту.
У Положенні про інвентаризацію, на яке посилається позивач, не зазначено про його обов`язковість для підприємств. Тому відповідач затвердив своє положення, в якому передбачив, що для зручності покупців інвентаризації проводяться в нічні години, виключення мають узгоджуватися з регіональним і територіальним менеджером.
Позивач відмовилася від участь у інвентаризації.
Позивач безпідставно посилається на те, що вона не зобов`язана перевіряти товар з точки зору його фальсифікації. Але у посадовій інструкції позивача передбачено, що вона забезпечувала розпакування, мала перевіряти цілісність товару, термін його придатності, проводити збирання, комплектування товару, перевірку експлуатаційних властивостей, якості товару.
Відповідно до акту фальсифікації товару комісією виявлена заміна гелю для умивання водою, порожні коробки з-під гелю для вмивання, зубної пасти, пантенола, порожні ємності від дезодоранту, туалетної води. Тобто відповідні порушення мають очевидний характер і не вимагають спеціальної фаховості. Відповідні недоліки в інших магазинах не виявлені.
Твердження позивача про упередженість свідків є безпідставними. Свідки були приведені до присяги. Свідок ОСОБА_7 зазначила під час допиту, що не має з позивачем неприязних стосунків, а позивач ставилася до свідка зверхньо та неприязно.
Показання свідків відповідали обставинам, викладеним в пояснювальних записках.
Відповідач наводить судову практику Верховного Суду в справах, в яких суд не визнав необ`єктивними показання свідків з тих підстав, що вони перебували в трудових відносинах із стороною справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.