Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 510/1899/15
провадження № 61-3531св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
| позивач | - | ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2, |
| відповідачі: | ОСОБА_3 , ОСОБА_4, | |
| третя особа | - | ОСОБА_5 , |
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року вскладі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є.С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, просила суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, визнати право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 .
Позов мотивований тим, що 20 лютого 2014 року позивач уклала з ОСОБА_4 у простій письмовій формі договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яку позивач мала намір оформити на ім`я неповнолітнього сина - ОСОБА_2, оскільки між нею та громадянином Туреччини ОСОБА_5 існувала домовленість придбати квартиру саме на ім`я сина. Після укладення договору позивач в інтересах свого сина вступила у володіння цією квартирою, оплачувала комунальні платежі.
У вересні 2015 року їй стало відомо, що ОСОБА_4, який, як виявилось, не був власником вказаного об`єкта нерухомості, 28 липня 2015 року уклав від імені власника спірної квартири ОСОБА_3 з ОСОБА_5 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.
Позивач посилалася на статті 330, 388, 397, 655, 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вважаючи свої права порушеними оспорюваним договором.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 10 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені, визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 липня 2015 року, реєстр. № 835, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, недійсним, визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір купівлі-продажу від 28 липня 2015 року є недійсним на підставі статті 664 ЦК України, оскільки покупцю ОСОБА_5 у не була передана квартира, він її не оглядав і в його розпорядження вона не передавалася. Позивач ОСОБА_6 набула право власності на спірну квартиру в порядку статті 330 ЦК України як добросовісний набувач, придбавши її у відповідача ОСОБА_4, який не мав права її відчужувати, оскільки власником квартири була ОСОБА_3 . Про укладення оспорюваного договору купівлі-продажу позивача не було повідомлено.Відсутні підстави, які не дозволяють визнати право власності на квартиру за неповнолітнім ОСОБА_2 .
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволена, рішення Ренійського районного суду Одеської області від 25 травня 2017 року скасовано, в позові ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права власності відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_3 була власником квартири АДРЕСА_1 . 20 лютого 2014 року між ОСОБА_4, який не був власником спірного нерухомого майна, та ОСОБА_6 в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . 28 липня 2015 року ОСОБА_4 уклав від імені ОСОБА_3 з ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_9, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу цієї квартири. Відповідно до статті 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Процесуальний статус ОСОБА_5 в цій справі позивачем неправильно визначено як третя особа. Розглянувши позовні вимоги про визнання недійсним вказаного договору купівлі- продажу на підставі статті 664 ЦК України, суд першої інстанції не взяв до уваги, що: ця норма права спірні правовідносини не регулює, чинним законодавством суду не надано право вирішувати питання про права та обов`язки учасників процесу, які не є сторонами в справі.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2018 рокувиправлено описку в рішенні Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року, в резолютивній частині рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року замість "рішення Ренійського районного суду Одеської області від 25 травня 2017 року" вказано та визнано правильним "рішення Ренійського районного суду Одеської області від 10 лютого 2016 року".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2018 року ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 надіслали до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просили скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також просили поновити строк на касаційне оскарження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2020 року клопотання ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року задоволено, їм поновлено строк на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року, відкрите касаційне провадження.
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та без належного їх повідомлення про розгляд справи та з урахуванням виключно доводів апеляційної скарги представника третьої особи.
Суд першої інстанції постановив законне рішення, а апеляційний суд не врахував, що правочин, який вчиняють батьки щодо нерухомого майна, на яке має право їхня дитина, потребує згоди органу опіки та піклування, що не була отримана, а сам оспорюваний договір купівлі-продажу суперечить інтересам дитини. Крім того, орган опіки та піклування не брав участі в справі.
У цій справі ОСОБА_5 оспорює право власності своєї дитини на житло, яке придбала позивач без його допомоги.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судом
На підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 18 листопада 2011 року, зареєстрованого в Ренійському бюро технічної інвентаризації Одеської області в книзі 9 за номером 51, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 .
20 лютого 2014 року між ОСОБА_4, який не був власником спірного нерухомого майна, та ОСОБА_6 в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
28 липня 2015 року ОСОБА_3, від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_4 , уклав з ОСОБА_5, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_8, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 є необґрунтованими.
Згідно з частиною першою статті 158 Цивільного процесуального кодексу України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій (далі - ЦПК України 2004 року), розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.