Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 177/1659/17
провадження № 61-40766св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Суботіної С. А., від 20 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Зубакої В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., від 26 червня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 18 грудня 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики у формі розписки, складеної відповідачем, відповідно до умов якої остання отримала в борг від нього грошові кошти у сумі 20 000, 00 доларів США, що за курсом Національного банку України на момент їх передачі, тобто станом на 18 грудня 2008 року, складало 157 296, 00 грн. Кошти мали бути повернуті ОСОБА_2 за вимогою позикодавця. Вказував, що він тричі, а саме 22 липня 2017 року, 12 серпня 2017 року та 18 серпня 2017 року, направляв відповідні письмові звернення до відповідача з вимогою повернути борг, які залишились без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача борг за договором позики у сумі 20 000, 00 доларів США, в національній валюті України - гривні, за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України станом на 11 грудня 2017 року, у розмірі 542 000, 00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою у розмірі 542 000, 00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, взявши в борг грошові кошти, не повернула їх у встановлений строк, чим порушила права позивача, передбачені статями 1046, 1049 ЦК України, які підлягають захисту.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки надана позивачем боргова розписка є не тільки належним підтвердженням укладеного між сторонами договору позики зазначеної суми грошових коштів, але й підтвердженням факту невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення позики у відповідності до вимог статей 526, 530, 1049 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3, просить скасувати рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 15 000, 00 грн, а не 20 000, 00 доларів США. Зміст розписки свідчить про те, що вона зобов`язалась передати позивачу в користування земельний пай в обмін на передачу ним грошових коштів. Між сторонами фактично було досягнуто домовленостей щодо майбутньої оренди належного їй земельного паю, а суди дійшли помилкового висновку, що між сторонами спору виникли правовідносини щодо позики грошових коштів. Суди неправильно визначили еквівалент іноземної валюти до національної валюти України - гривні, оскільки в розписці не конкретизовано, що відповідач отримала у борг саме долари США, а зазначено, що вона отримала "долари", без визначення країни походження іноземної валюти.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
15 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 177/1659/17 розподілено судді-доповідачеві.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно розписки від 18 грудня 2008 року ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_1 20 000, 00 доларів США із строком повернення за вимогою позикодавця ОСОБА_1 . Згідно умов, викладених в розписці, у разі несвоєчасного повернення боргу ОСОБА_2 зобов`язується передати ОСОБА_1 земельний пай.
Письмові вимоги позивача про повернення коштів від 11 липня 2017 року, 12 серпня 2017 року, 18 серпня 2017 року відповідач не виконала, борг не повернула.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною другої статті 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що встановлені договором.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.