Постанова
Іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 441/1547/17
провадження № 61-12520св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та зобов`язання вчинити дії.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що у 2017 році відповідач звернулась із позовом до неї про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 . В позовній заяві ОСОБА_2 серед іншого зазначила: "…відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали мені, ОСОБА_2, погрожувати в т. ч. фізичною розправою, підпалом, тощо".
На думку позивача, такі твердження мають наслідком зміну морального ставлення суспільства до неї і це завдає шкоди її репутації як вчителя та особистості загалом, оскільки справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що вона вчинила неправомірно, зневажаючи закон.
Позивач просила визнати вищевказану інформацію, поширену в позовній заяві, недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, поширену відносно неї, шляхом оголошення у судовому засіданні по справі № 441/1032/17 про те, що інформація "…відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали мені, ОСОБА_2, погрожувати в т. ч. фізичною розправою, підпалом, тощо" є недостовірною та не відповідає дійсності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10 жовтня 2018 року в складі судді Перетятько О. В. позов задоволено.
Визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію відносно ОСОБА_1, поширену в позовній заяві по справі № 441/1032/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, а саме що "…відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали мені, ОСОБА_2, погрожувати в т. ч. фізичною розправою, підпалом, тощо". Зобов`язано відповідача спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом оголошення в судовому засіданні по справі № 441/1032/17 про те, що ця інформація, а саме, що "…відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали мені, ОСОБА_2 , погрожувати в т. ч. фізичною розправою, підпалом, тощо" є недостовірною та не відповідає дійсності.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 640,00 грн судового збору.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в суді знайшло підтвердження поширення недостовірної інформації, яке має бути спростоване відповідачем. Конфлікт між сторонами мав місце, однак погрози та інші висловлювання були вчинені не ОСОБА_1, а її чоловіком, а отже інформація поширена в позовній заяві стосовно ОСОБА_1 є недостовірною, а відтак вимагає спростування.
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 жовтня 2018 року скасовано та постановлено нове судове рішення яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та зобов`язання вчинення дій.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 960,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що не підлягають розгляду судами позови про спростування інформації, яка містилася в наданих суду поясненнях та оцінювалася при ухваленні судового рішення. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Городоцького районного суду Львівської області.
01 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем не пред`явлено жодного доказу про висловлювання позивачем погроз.
У касаційній скарзі зазначається, що апеляційний суд недоречно застосував постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_4 пред`явила позов до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом в будинку по АДРЕСА_1 .
При цьому, коли ОСОБА_4 запропонувала відповідачам в цій справі добровільно в досудовому порядку вирішити спір, а саме знятись з реєстрації в належному їй будинку, вони виявили свої заперечення спричинивши конфлікт, а саме погрожували підпалом будинку, що є предметом спору, фізичною розправою.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 з приводу дій відповідача і її чоловіка зверталась до правоохоронних органів із заявою в якій теж вказувала, що родичі погрожували підпалом будинку та фізичною розправою.
В позовній заяві про визнання осіб такими, що втратили право на житло, в якості мотивів і доказів того, що відповідачі відмовляються добровільно знятись з реєстрації повідомила про конфлікт, який був із відповідачами з приводу спірного будинку та проживання в ньому та під час якого вчинялись погрози.
Городоцьким районним судом Львівської області 31 травня 2018 року винесено рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на проживання в житловому будинку по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року вказане рішення залишено без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").