Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 215/5867/17
провадження № 61-16955св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2019 року в складі судді Дудікова А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просила:
- позбавити відповідачів батьківських прав щодо неї;
- стягнути з відповідачів (кожного окремо) щомісячно аліменти на її користь у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягненням нею повноліття;
- стягнути з відповідачів (кожного окремо) аліменти на її користь за минулий час у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Позов мотивований тим, що відповідачі є її батьками, які окрім неї виховують ще шістьох дітей.
Батько ОСОБА_4 є священником, коштів до сімейного бюджету на утримання дітей не вносить. Мати ОСОБА_2 працює в комунальній установі "Територіальний центр соціального обслуговування". Сім`я є малозабезпеченою та одержує державну соціальну допомогу.
З січня 2017 року позивач проживає у своїх родичів: тітки ОСОБА_5 та дядька ОСОБА_4, оскільки батько систематично карав її через відмову читати і переказувати глави " Старого Заповіту ". Покарання включали в себе побиття ременем, психологічне насильство і приниження людської гідності, відмову давати грошові кошти на купівлю необхідного одягу та необхідних речей для навчання. Мати завжди підтримувала батька у такому ставленні до позивача.
Посилаючись на те, що батьки систематично не виконують батьківські обв`язки відносно неї, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 29 грудня 2017 року до досягнення позивачем повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 29 грудня 2017 року до досягнення позивачем повноліття. Покладено на виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Попереджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню дітей. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, врахувавши встановлену чинним законодавством величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, обставини, на які позивач посилається у позовній заяві, а також наявність у відповідачів на утриманні інших неповнолітніх дітей, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідачів щомісячно.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення відповідачів батьківських прав, місцевий суд виходив з того, що така міра є виключною і можлива лише за умови винної поведінки батьків, у той час як позивач не довела, що відповідачі систематично не виконували батьківські обов`язки, застосовували до неї економічне та фізичне насилля.
Оскільки ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття нею заходів щодо одержання аліментів з відповідачів, які вони могла отримати у зв`язку із ухиленням останніх від їх сплати, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів за минулий час відповідно до вимог частини другої статті 191 СК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2019 року без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року оскаржуються ОСОБА_1 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення в іншій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряються.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував жорстоке поводження відповідачів з позивачем, що є підставою для позбавлення батьківських прав. З оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що суд встановив ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків та їхню винну поведінку, проте позовні вимоги про позбавлення батьківських прав не задовольнив. Суд не взяв до уваги показання свідків, які вказували на жорстоке поводження батька з дітьми, фізичне насильство, позбавлення їжі, доступ до комп`ютера. Відповідач ОСОБА_2, отримуючи державну соціальну допомогу у зв`язку з малозабезпеченістю сім`ї, грошові кошти на утримання позивачу не надавала, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до відповідних органів про припинення економічного насильства.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У листопаді 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками позивача є ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 навчалась в Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 55 Криворізької міської ради Дніпропетровської області.
Згідно характеристики, виданої Криворізькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 55 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_7 навчається у вказаній школі з першого класу. З січня 2017 року проживає у дядька ОСОБА_4 через певні складнощі у стосунках з батьками.
Згідно відомостей про реєстрацію місця проживання особи № 2996 від 28 грудня 2017 року, наданих відділом реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
20 червня 2017 року ОСОБА_9 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради із заявою про те, що відповідачі її не утримуть, з січня 2017 року вона не проживає разом зі своїми батьками, а також не має наміру проживати з ними у майбутньому. Вказувала, що проживає у дядька та тітки, соціальну допомогу отримують її батьки на всю сім`ю, включаючи її, проте мати лише у травні 2017 року надала позивачу грошові кошти в сумі 600грн, повідомивши, що в подальшому утримувати позивача не буде.
З листа Свято-Троїцького храму УПЦ КП від 24 липня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 не є священником храму, проте декілька років поспіль він приходить на Богослужіння, де приймає активну участь.
З листа Дніпропетровської єпархії УПЦ КП № 63 від 10 жовтня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років був священнослужителем та кліриком Дніпропетровської єпархії УПЦ КП, проте посади настоятеля парафії не обіймав.
У висновку Тернівської районної у місті ради від 05 березня 2018 року щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначено, що родина має на вихованні сімох дітей, п`ять з яких являються неповнолітніми: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_8 . Зі слів ОСОБА_12, батько ОСОБА_3 систематично карав її через небажання читати і переказувати глави " Старого Заповіту ". Покарання включали в себе побиття ременем, відмову давати гроші на покупку необхідного одягу та необхідного шкільного приладдя для навчання. Іноді покаранням дитини була заборона у харчуванні (дитина була позбавлена їжі більш ніж на добу). Дитині заборонялося користуватися комп`ютером. До родини відповідачів фахівцем Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та спеціалістом служби у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради неодноразово здійснювались комісійні виходи з метою обстеження проживання та виховання неповнолітніх дітей, що виявилось неможливим, оскільки двері в квартирі ніхто не відчиняв. З січня 2017 року неповнолітня ОСОБА_7 проживає у своїх родичів: дядька - ОСОБА_4 та тітки - ОСОБА_5 . Виконавчий комітет вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їхньої неповнолітньої дитини ОСОБА_9 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.