Постанова
Іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 761/3984/17
провадження № 61-13793св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Столярчук Ірина Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року у складі судді Макаренко І. О.та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Столярчук Ірина Вікторівна, про визнання договору дарування та свідоцтва про право на спадщину недійсними.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Столярчук І. В., про визнання договору дарування та свідоцтва про право на спадщину недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що 06 квітня 2005 року між позивачем та її сином ОСОБА_3 був укладений договір дарування частини квартири, згідно умов якого вона передала безоплатно у власність, а обдарований прийняв у власність належні позивачу ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Разом із тим, вказаний договір підлягає визнанню недійсним з підстав фіктивності, як такий, що був укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються договором дарування, оскільки був укладений на прохання ОСОБА_3, який пояснив матері, що не може отримати грошову позику без наявності у його власності нерухомого майна. При цьому ОСОБА_3 запевнив ОСОБА_1, що її права, як власника, не будуть порушені, переоформлення права власності матиме фіктивний характер і після вирішення ним фінансових питань квартира буде знову переоформлена на позивача. Крім того, позивач посилалась на те, що, укладаючи договір дарування, вона помилилася щодо обставин, які мають істотне значення: щодо змісту правочину, неправильно сприймала угоду та її істотні умови, помилилася щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між нею та сином, який запевнив її, що договір є фіктивним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і спадщину після його смерті, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1, прийняли його дружина ОСОБА_2 - на ѕ частки та мати ОСОБА_1 на ј частку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 02 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Столярчук І. В.
Позивач просила визнати недійсним договір дарування ѕ частин квартири АДРЕСА_1 від 06 квітня 2005 року, укладений між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мальченко Т. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1185, а також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Столярчук І. В. 02 березня 2016 року та зареєстроване в реєстрі за № 86, на ім`я ОСОБА_2, щодо ѕ частин квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведені та необґрунтовані, а також не доведено обставини, які б підтверджували укладення спірного договору дарування внаслідок помилки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і справу направити до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Шевченківського районного суду міста Києва.
30 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили обставини справи та вибірково взяли до уваги пояснення сторін та показання свідків, а також неправильно оцінили наявні у справі докази.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2019 року ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що касаційна скарга по суті дублює апеляційну скаргу, якій апеляційний суд надав повну, всебічну та належну оцінку, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 06 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування ѕ часток у праві власності на квартиру, відповідно до пункту 1 якого позивач (дарувальник) передала безоплатно у власність, а обдарований прийняв у власність ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мальченко Т. В. за реєстровим номером 1185 (т. 1 а. с. 4).
З вищевказаного договору вбачається, що відчужувана частина квартири належить дарувальнику: Ѕ частина на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого Київською універсальною біржею 15 листопада 1996 року, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 20 листопада 1996 року за реєстровим номером 155 (т. 1 а. с. 34); ј частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою київською державною нотаріальною конторою 22 лютого 2005 року № 21-922, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 11 березня 2005 року за реєстровим номером 155 (т. 1 а. с. 35).
З матеріалів справи вбачається, що ј частина вказаної квартири, також належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою київською державною нотаріальною конторою 22 лютого 2005 року № 21-932 (т. 1 а. с. 33).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 5).
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Столярчук І. В. була заведена спадкова справа № 1/2014 після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 43 - 160) та 02 березня 2016 року видано відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на ѕ частини квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 159), яка належала спадкодавцю на праві власності на підставі оспорюваного договору. В цьому ж свідоцтві про право на спадщину за законом зазначено, що іншу ј частину квартири успадкувала мати померлого ОСОБА_1, позивач по справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.