Постанова
Іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 683/2198/18
провадження № 61-14222св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - військова частина А 2502,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу військової частини А 2502 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року у складі судді Цішковського В. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Грох Л. М., Спірідонової Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2502 про скасування рішення та поновлення на квартирному обліку.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення житлової комісії військової частини А 2502 (далі -в/ч А 2502), оформлене протоколом № 38 від 13 квітня 2018 року в частині зняття його разом із членами сім`ї у складі чотирьох осіб з квартирного обліку військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які мають право на першочергове, позачергове отримання житлових приміщень у в/ч А 2502, а також зобов`язати житлову комісію в/ч А 2502 поновити його разом із членами сім`ї у складі чотирьох осіб на квартирному обліку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що наказом командира в/ч А 2502 від 29 серпня 2017 року № 22-РС, його звільнено з військової служби у запас на підставі пункту "а" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із закінченням строку контракту. На момент звільнення його вислуга років у Збройних Силах України становила 26 років.
На підставі рапорту ОСОБА_1 його було прийнято на квартирний облік у в/ч А 2502, як безквартирного зі складом сім`ї 4 особи, з 09 березня 1999 року, що підтверджується довідкою в/ч А 2502 від 23 серпня 2018 року.
Рішенням житлової комісії в/ч А 2502 від 13 квітня 2018 року, яке оформлено протоколом № 38, його разом із членами сім`ї було знято з квартирного обліку з посиланням на те, що підстава його звільнення з військової служби у запас не дає йому права перебувати на квартирній черзі при в/ч А 2502.
Позивач вважав, що зняття його та членів його сім`ї з квартирного обліку є незаконним, таким, що порушує їх конституційні права, та зазначав, що разом із членами сім`ї у 1999 році був правомірно зарахований на квартирний облік, а тому зняття їх з цього обліку суперечить Конституції України та ЖК Української РСР.
Крім того на думку позивача, оскільки його вислуга на військовій службі становить 26 років, тобто більше 20 років, тому він має право на одержання житла для постійного проживання згідно норм встановлених законодавством з розрахунку на кожного члена сім`ї та повинен перебувати на квартирному обліку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2019 року, позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії в/ч А 2502, оформлене протоколом № 38 від 13 квітня 2018 року, в частині зняття ОСОБА_1 зі складом сім`ї чотири особи, в тому числі він, з квартирного обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку у в/ч А 2502. Зобов`язано в/ч А 2502 в особі її житлової комісії поновити ОСОБА_1 зі складом сім`ї чотири особи на квартирному обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду при в/ч А 2502 з 09 березня 1999 року. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави для зняття позивача з квартирного обліку на час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, в/ч А 2502, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.
15 листопада 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не повно досліджено обставини справи. Заявник зазначає, що старший сержант ОСОБА_1 звільнений в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, а тому він виключений зі списків особового складу. Відповідно до пункту 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці, що звільнені з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також в зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а тому нормами цієї статті встановлено вичерпний перелік підстав для залишення військовослужбовців на квартирному обліку у разі звільнення.
Оскільки ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, тому ця підстава звільнення позбавляє його права залишатися на квартирному обліку. Вказує, що підстави залишення позивача на квартирному обліку відсутні та не передбачені Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737.
Відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1993 року по 31 серпня 2017 року проходив військову службу в Збройних Силах України за контрактом.
З 09 березня 1999 року ОСОБА_1 було прийнято на квартирний облік у в/ч А 2502 як безквартирного зі складом сім`ї 4 особи (а. с. 10).
Наказом командира в/ч А 2502 від 29 серпня 2017 року № 22-РС старшого сержанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас на підставі пункту "а" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із закінченням строку контракту.
Наказом командира в/ч А 2502 від 31 серпня 2017 року № 54 старшого сержанта ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини (а. с. 9).
На момент звільнення ОСОБА_1 його вислуга років у Збройних Силах України становила 26 років, він перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області і отримував пенсію за вислугу років (а. с. 8 - 9).
Рішенням житлової комісії в/ч А 2502 від 13 квітня 2018 року, яке оформлено протоколом № 38, ОСОБА_1 разом із членами сім`ї було знято з квартирного обліку в зв`язку зі звільненням з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 наказу Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року, а саме у зв`язку із закінченням строку контракту (а. с. 11).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.