Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 442/1257/16-ц
провадження № 61-14788св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Чагарі",
відповідач 1 - ОСОБА_1,
відповідач 2 - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Тепла Мар`яна Юріївна
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чагарі" на постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2019 року в складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Чагарі" (далі - ТОВ "Чагарі") звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення літ "К-1" (ряд 3, місце 10), площею 8,30 кв.м., по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Теплою М. Ю. 27 липня 2013 року.
Позов мотивовано тим, що рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на вищезазначене самочинно побудоване нежитлове приміщення, скасовано, тому не можуть існувати і продовжуватись правові наслідки, що випливають із договору дарування.
Порушення своїх прав обґрунтовує тим, що торгові приміщення по АДРЕСА_1 споруджувались на земельній ділянці, яка перебувала в оренді товариства, яке, власне, і здійснювало будівництво ринку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 травня 2017 року позов ТОВ "Чагарі" задоволено.
Визнано недійсним договір дарування нежитлового приміщення літ "К-1" (ряд 3, місце 10), площею 8,30 кв.м., по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Теплою М. Ю. 27 липня 2013 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ТОВ "Чагарі", місцевий суд виходив з того, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 11 листопада 2014 року в справі № 442/2221/13-ц скасовано рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року, яким визнано право власності, за ОСОБА_1 на самочинно побудоване нежитлове приміщення літ "К-1" (ряд 3, місце 10), площею 8,30 кв.м., по АДРЕСА_1 . Зазначене спростовує презумпцію правомірності укладеного в подальшому договору дарування щодо спірної нерухомості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 10 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ "Чагарі" відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "Чагарі", виходив з того, що ТОВ "Чагарі" самочинно, за відсутності дозвільних документів на орендованій земельній ділянці збудовано об`єкти ринку, одним з яких є спірне нежитлове приміщення. Крім того, на даний час позивач не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості, оскільки ділянка перебуває у комунальній власності та за договором оренди землі передана в оренду обслуговуючому кооперативу "Єдність разом". Таким чином, правових підстав для визнання оспорюваного договору дарування недійсним за позовом ТОВ "Чагарі" немає, оскільки права та законні інтереси позивача цим договором не порушені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У серпні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ТзОВ "Чагарі" на постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на недотримання судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оспорюваним договором порушено права та інтереси ТОВ "Чагарі" і хоча позивач не був стороною договору, має право пред`являти вимоги про визнання такого договору недійсним, оскільки товариство мало у користуванні земельну ділянку, на якій знаходиться майно, що було відчужене за спірним договором, та здійснювало самочинне будівництво ринку.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
Відзив до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 442/1257/16-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У листопаді 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 27 липня 2013 року між ОСОБА_1 (дарувальником) та ОСОБА_2 (обдаровуваним) укладено договір дарування нежитлового приміщення літ "К-1" (ряд 3, місце 10), площею 8,30 кв.м., по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Теплою М. Ю.
Право власності ОСОБА_1 на вказане нежитлове приміщення визнано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року у справі № 442/2221/13-ц, яке в подальшому скасоване рішенням апеляційного суду Львівської області від 11 листопада 2014 року.
До визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно на підставі вказаного вище рішення суду, право власності на нього не було зареєстровано за жодною із сторін.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.