Постанова
Іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 263/16684/17
провадження № 61-36565св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Кукуц Тетяна Ігорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Каїн Юрій Вікторович, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 02 березня 2018 року у складі судді Кияна Д. В., постанову Апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Гаврилової Г. Л., Кочегарової Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Каїн Ю. В., на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 02 березня 2018 року, постанову Апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Центрального ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області) Кукуц Т. І.
Скарга мотивована тим, що у провадженні державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполя ГТУЮу Донецькій області Кукуц Т. І. знаходиться виконавче провадження № 54728612 із примусового виконання виконавчого листа № 263/533/14-ц, виданого Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області 15 липня 2014 року, про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити нежитлові вбудовані приміщення НОМЕР_1, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, шляхом виселення.
Заявник пояснив, що з 2013 року він не проживає в м. Маріуполі і не користується нежитловими приміщеннями НОМЕР_1, розташованими за адресою: АДРЕСА_3, а ОСОБА_2 більше двох років не є користувачем цих приміщень.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області Кукуц Т. І. щодо не закінчення на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчого провадження № 54728612 із примусового виконання виконавчого листа № 263/533/14-ц, виданого Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області 15 липня 2014 року; зобов`язати головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області Кукуц Т. І., а за її відсутності будь-якого іншого державного виконавця, уповноваженого на здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54728612, винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 54728612 та зняти штрафні санкції з ОСОБА_1, накладені при примусовому виконанні виконавчого листа № 263/533/14-ц, виданого 15 липня 2014 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 березня 2018 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що нежитлові вбудовані приміщення НОМЕР_1, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, не звільнені, тому відсутні підстави для винесення постанови про закриття виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2018 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2018 року ОСОБА_1, в особі представника - адвоката Каїна Ю. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що на даний час наявні всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" підстави для закінчення виконавчого провадження із примусового виконання виконавчого листа № 263/533/14-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області 15 липня 2014 року, про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити нежитлові вбудовані приміщення НОМЕР_1, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 шляхом виселення.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України(тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
15 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у вказаному складі суддів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.