Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 331/4290/17
провадження № 61-10749св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його адвоката Россохи Марини Олександрівни на постанову апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Онищенко Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обмежено дієздатною та встановити над нею піклування, призначивши ОСОБА_3 її піклувальником.
Заява мотивована тим, що його дружина ОСОБА_2, починаючи з 2005 року страждає стійким психічним захворюванням - ендогенним прогредієнтним психотичним розладом, що характеризується погіршенням сприйняття реальності та значною соціальною дисфункцією.
Через свою хворобу ОСОБА_2 приймала психотропні ліки та проходила курс психотерапії, які не принесли результату і стан її здоров`я не покращився.
Окрім прогресуючої психічної хвороби, ОСОБА_2 почала зловживати алкогольними напоями, що істотно виплинуло на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Посилаючись на викладене, з метою створення оптимальних умов для одужання його дружини, ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_3 обмежено дієздатною та призначити їхнього сина ОСОБА_3 піклувальником.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено дату і час судового засідання.
Місцевий суд, відкриваючи провадження у справі, виходив з того, що справа підсудна Жовтневому районному суду м. Запоріжжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи обмежено дієздатною, заінтересована особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, направлено на розгляд Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що місцем проживання ОСОБА_2 є кв. АДРЕСА_1, а тому справа відповідно до правил статті 236 ЦПК України (2004 року) підсудна Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У лютому 2018 року ОСОБА_1 та його адвокат Россоха М. О. звернулись до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки прийняв до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка пропустила строк на апеляційне оскарження. Суд апеляційної інстанції не врахував зареєстроване місце проживання ОСОБА_2, яке знаходиться в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя. Висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 проживає у кв. АДРЕСА_1 ґрунтується на неналежних доказах.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України ( у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.