Постанова
Іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 361/2822/17
провадження № 61-13609св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
особа, що звернулася з апеляційною скаргою - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Шкоріної О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про поділ спільного сумісного майна подружжя.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила поділити майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за позивачем право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,132 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Просила також визнати за відповідачем право власності на Ѕ частку вищевказаного спільного майна.
Позов мотивовано тим, що 09 вересня 1997 року між сторонами зареєстровано шлюб, який було розірвано 13 травня 2014 року, про що складено відповідний актовий запис № 147 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.
За час перебування в шлюбі з відповідачем ними за спільні кошти придбано 23 грудня 1998 року на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку, площею 0,132 га на території Пухівської сільської ради Броварського району Київської області та збудований будинок на АДРЕСА_1, зареєстрований 14 жовтня 2004 році на ім`я відповідача.
Оскільки спільне майно зареєстроване за відповідачем, а позивач має право на Ѕ частку спільного майна, тому просила поділити майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за позивачем та відповідачем право власності на спірне майно у рівних частках.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року позов задоволено частково. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,132 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на Ѕ частку житлового будинку, що знаходиться за цією ж адресою. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що спірна земельна ділянка та збудований на ній житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами придбані під час перебування сторін у шлюбі, а тому відповідно до вищевказаних положень сімейного законодавства є спільною сумісною власністю подружжя. Разом з тим, суд вважав, що позовні вимоги про визнання права власності на Ѕ частку спільного майна подружжя за відповідачем є безпідставними, оскільки право власності на спірне майно уже зареєстроване за відповідачем, тому відсутні підстави додатково визнавати за ним право власності. При цьому суд вказував, що визнання за позивачем права власності на Ѕ частку спірного майна є достатнім захистом її порушеного права.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 , про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,132 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,132 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності за відповідачем на Ѕ частину спірного майна з підстав того, що право власності на спірне майно вже зареєстроване за відповідачем, суд не звернув уваги на те, що згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач є одноосібним власником спірного майна 1/1 частки без виділення будь-яких часток, що повністю спростовує висновок суду про безпідставність заявлених вимог в цій частині позову та суперечить вимогам статті 70 СК України про утвердження справжньої рівності у відносинах між подружжям та рівності часток у їх спільному майні та набуття права спільної часткової власності у разі поділу майна подружжя.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2019 року постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року та рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що власником спірного будинку на час розгляду справи є особа, яка не залучена до участі у справі ОСОБА_6, дані про право власності її підтверджуються витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, де зазначено, що ОСОБА_5 є власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу, який було укладено 07 листопада 2018 року, а тому внаслідок установлення відсутності будь-яких прав колишнього подружжя на спірне майно, у задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 25 червня 2019 року, залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції від 19 лютого 2019 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Броварського міськрайонного суду Київської області.
12 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено матеріали та обставини справи. Заявник вказує, що перебуваючи у шлюбі з колишнім чоловіком ОСОБА_2 не давала згоди на позику коштів у ОСОБА_3 .
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 09 вересня 1997 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 10).
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 23 грудня 1998 року, ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 0,132 га, що розташована на території с. Пухівка Пухівської сільської ради Броварського району Київської області на АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 800 грн (т. 1 а. с. 13 - 14).
Рішенням виконкому Пухівської сільської ради Броварського району Київської області Комнацькому О. Л. надано дозвіл на забудову земельної ділянки (т. 1 а. с. 17).
У липні 2001 року відділом архітектури і будівництва Броварської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 видано паспорт на забудову земельної ділянки в населеному пункті України, місце забудови: АДРЕСА_1 а. с. 15 -16).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14 жовтня 2004 року виконкомом Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об`єкта: рік побудови будинку 2001; житловий будинок А-2, 269,2 кв. м; вбиральня Б, альтанка В, колодязь К, огорожа N (т. 1 а. с. 144).
13 травня 2014 року шлюб між позивачем та відповідачем розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 11).
19 березня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П. В. було відкрито виконавче провадження № 56016318 по виконанню рішення Солом`янського районного суду міста Києва у цивільній справі № 760/8778/15-ц про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3
29 березня 2019 року в межах вищевказаного виконавчого провадження було накладено арешт на все майно ОСОБА_2, у тому числі й на земельну ділянку площею 0,132 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане вище майно у зв`язку з нереалізацією на прилюдних торгах постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П. В. від 01 серпня 2018 року було передано Левченко О. В. (т. 2 а. с. 69).
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_5 є власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу, який було укладено 07 листопада 2018 року (т. 2 а. с. 112).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Положення частини першої статті 2 ЦПК України передбачають, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.