Постанова
Іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 757/21587/16-ц
провадження № 61-24474св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Кулікової С. В., від 11 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 лютого 2012 року ОСОБА_2 отримав від неї у позику грошову суму в розмірі 126 тис. доларів США, про що було складено відповідну розписку. 05 квітня 2016 року на адресу боржника було направлено вимогу про повернення грошових коштів, яку було отримано ОСОБА_2 . Однак відповідач не повернув отримані у позику грошові кошти.
Посилаючись на зазначені обставини, у зв`язку з неповерненням відповідачем грошових коштів за розпискою позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики у розмірі
126 тис. доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 3 175 314,28 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва, у складі судді
Новака Р. В., від 23 січня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 3 175 314,28 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 24 лютого 2012 року між сторонами був укладений договір позики, що підтверджується розпискою. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав обов`язок у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. З огляду на зазначене, районний суд дійшов висновку, що відповідач вимогу позивача про повернення грошових коштів не виконав, тому наявні підставі для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 січня
2018 року скасовано. У позові ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки розписці ОСОБА_2
від 24 лютого 2012 року та не з`ясував її правової природи. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що між сторонами не було укладено договір позики, грошові кошти відповідно до розписки були отримані відповідачем для виконання спільного зобов`язання за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 28 грудня 2006 року, отже у ОСОБА_2 не виникло обов`язку повернути суму позики на користь позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що частиною другою
статті 1047 ЦК України, якою встановлено форму розписки, не встановлено обов`язкового зазначення у розписці зобов`язання повернути отримані грошові кошти. Суд апеляційної інстанції послався виключно на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15. ОСОБА_1 вважає, що вказана правова позиція є несправедливою. Заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року у справі № 444/2909/15-ц, в якій викладено правовий висновок, що відсутність у розписці прямої вказівки на те, що грошові кошти були взяті в борг, не є підставою вважати відсутнім зобов`язання з повернення грошових коштів. Стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив правову природу розписки.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
14 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 757/21587/16-ц розподілено судді-доповідачеві.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до розписки від 24 лютого 2012 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4, яка виступала його поручителем за кредитними договорами, суму у розмірі 126 тис. доларів США для погашення кредитів "Юнікредитбанк", що пов`язані із заставою квартир АДРЕСА_2 . У розписці також рукописним текстом зазначено: "враховуючи, що 90 тис. доларів США було отримано від продажу квартири АДРЕСА_3 , при тому, що частина кредиту залишилася непогашеною за мною".
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі
з 09 лютого 1999 року.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2011 року у справі № 2-1560 шлюб між ними розірвано.
12 листопада 2013 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_1, про що складено відповідний актовий запис № 45, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 .
18 грудня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 за письмовою згодою
ОСОБА_5 було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 40.29-34/561.
Відповідно до пункту 1.3.1 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 18 грудня 2006 року умовою надання позичальнику грошових коштів було укладення з позичальником іпотечного договору, за умовами якого ОСОБА_2 передав кредитору в іпотеку квартиру АДРЕСА_4 .
З метою забезпечення належного виконання позичальником умов договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 40.29-34/561 28 грудня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір поруки від № 02-10/3910.
Згідно квитанцій Подільського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" від 24 лютого 2012 року № FUB1205501300089 та № FUB1205501300087 ОСОБА_2 в рахунок погашення наявної заборгованості було внесено грошові кошти у розмірі 121 тис. доларів США та 3 732 доларів США.
Відповідно до довідки ПАТ "Укрсоцбанк" від 24 лютого 2012 року
№ 19.1-01/1253 зобов`язання ОСОБА_2 за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 40.29-34/561 від 28 грудня 2006 року виконано у повному обсязі. Банк до позичальника претензій не має.
Квартири АДРЕСА_2 були відчужені ОСОБА_2 за договорами дарування від 24 лютого
2012 року на користь спільних з позивачем дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .