ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
Київ
справа №826/1798/16
адміністративне провадження №К/9901/18034/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017, прийняту у складі колегії суддів: Бабенка К.А. (головуючий), Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.
І. Суть спору
1. У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Оокружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - ГУ ПФУ в Київській області), в якому просив суд:
1.1. - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ ПФУ в Київській області від 04.01.2016 №2-о в частині дати звільнення позивача з посади головного спеціаліста сектору з питань запобігання та виявлення корупції управління внутрішнього аудиту ГУ ПФУ в Київській області з 04.01.2016 року;
1.2. - зобов`язати відповідача надати позивачу 16 календарних днів основної щорічної відпустки та 15 календарних днів додаткової щорічної відпустки з урахуванням стажу державної служби;
1.3. - зобов`язати відповідача надати позивачу 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтею 162 Закону України "Про відпустки" як інваліду війни;
1.4. - зобов`язати відповідача надати позивачу 14 робочих днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, передбаченої пунктом 22 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;
1.5. - зобов`язати відповідача внести зміни до наказу від 04.01.2016 №2-0 щодо дати звільнення, вказавши датою звільнення позивача останній день відпустки;
1.6. - зобов`язати відповідача внести зміни до запису №19 у трудовій книжці позивача щодо дати звільнення, вказавши датою звільнення останній день відпустки.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що наказом начальника ГУ ПФУ в Київській області від 04.01.2016 №2-о його звільнено з посади головного спеціаліста сектору з питань запобігання та виявлення корупції управління внутрішнього аудиту, з підстав передбачених Законом України "Про очищення влади" пунктом 72 частини першої статті 36 КЗпП України.
3. Позивач уважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу порушено порядок звільнення позивача, що призвело до порушення права позивача на отримання відпустки у разі звільнення, відновити яке позивач може лише в судовому порядку.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом ГУ ПФУ в Київській області "Про призначення на посаду" від 22.06.2012 №197-о ОСОБА_1 призначений на посаду головного спеціаліста сектору з питань запобігання та виявлення корупції з 10 рангом державного службовця, присвоєним за попереднім місцем роботи, VI категорія посад.
5. Наказом начальника ГУ ПФУ в Київській області "Про призначення ОСОБА_1 " від 30.07.2015 №163-о позивача призначено на посаду головного спеціаліста сектору з питань запобігання та виявлення корупції управління внутрішнього аудиту ГУ ПФУ в Київській області, увільнивши з посади головного спеціаліста сектору з питань запобігання та виявлення корупції.
6. 07.12.2015 під час перебування у відпустці позивачем подано за місцем роботи заяву, якою відповідно до статті 4 Закону України "Про очищення влади" він повідомив про те, що до нього застосовується заборона, передбачена статтею 1 Закону України "Про очищення влади", у зв`язку з чим він підлягає звільненню.
7. Листом від 26.01.2016 №471/08 відповідач підтвердив, що у відповідності до Закону України "Про очищення влади" 07.12.2015 позивачем подано заяву про те, що до нього застосовується заборона визначена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
8. 31.12.2015 позивач після відпустки приступив до виконання своїх службових обов`язків.
9. Перебуваючи на роботі 04.01.2016 о 16 годині 30 хвилин він подав своєму безпосередньому керівникові завідувачу сектором з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 заяву про те, що він бажає використати відпустки при звільненні тривалістю 44 календарних дні з 04.01.2016 відповідно до статті 3 Закону України "Про відпустки".
10. 05.01.2016 позивачеві видано листок непрацездатності серії АГЧ №662461 , відповідно до якого ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 05.01.2016 по 10.01.2016 та мав стати до роботи 15.01.2016.
11. Наказом начальника ГУ ПФУ в Київській області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 04.01.2016 №2-о позивача звільнено з посади головного спеціаліста сектору з питань запобігання та виявлення корупції управління внутрішнього аудиту, з підстав передбачених Законом України "Про очищення влади" пункт 72 частини першої статті 36 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 .
12. Наказом від 04.01.2016 №2-о наказано також виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за частину основної щорічної відпустки тривалістю 16 календарних днів за період роботи з 22.06.2015 по 04.01.2016 та грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку з урахуванням стажу державної служби тривалістю 15 календарних днів за період роботи з 22.10.2015 по 04.01.2016.
13. Наказ відповідача від 04.01.2016 №2-о містить власноручний напис позивача про те, що він ознайомлений з наказом та не згоден з ним у зв`язку з порушенням положення статті 3 Закону України "Про відпустки".
14. 15.01.2016 після виходу з лікарняного йому вручено наказ про звільнення від 04.01.2016 №2-о та трудову книжку.
15. Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
16. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 20.09.2017 адміністратиний позов задовольнив повністю.
17. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що не надання позивачеві при звільненні невикористаних відпусток на підставі заяви позивача від 04.01.2016 та не зазначення днем звільнення останній день відпустки є порушенням гарантованих законодавством прав позивача та, як наслідок, порушенням порядку звільнення ОСОБА_1, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
18. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.11.2017 рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
19. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із положень статті 4 Закону України "Про очищення влади", відповідно до якої подання заяви, у якій особа повідомляє про те, що до неї застосовується заборона, зазначена у частині третій або четвертій статті 1 цього Закону, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після подання такої заяви та застосування до неї відповідної заборони.
IV. Касаційне оскарження
20. У касаційні скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення цього суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції
21. У доводах касаційної скарги позивач, зокрема, вказує, що до спірних правовідносин застосуванню підлягали положення статті 3 Закону України "Про відпустки", відповідно до якої йому мали б бути надані невикористані дні відпустки, а датою його звільнення мав би бути останній день відпустки.
22. У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, винесене на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цього суду не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
23. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, встановлює Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР).
25. Відповідно до частин першої та третьої статті 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
26. Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.