ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
Київ
справа №826/11556/17
адміністративне провадження №К/9901/33118/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2019 року (прийняте у складі головуючого Клеменчук Н.М.)., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Кузьмишиної О.М., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М.),
у с т а н о в и в :
І. Суть спору:
1. Громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України (далі- відповідач -1), Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (далі - відповідач -2), в якому просить:
1.1. - визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Держаної міграційної служби України в м.Києві, на підставі якого громадянину Узбекистану ОСОБА_1 видане повідомлення №79 від 27.04.2017 р. про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
1.2. - визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України 67-17 від 16.08.20217 р. про відхилення скарги на рішення ГУ ДМС України в м.Києві про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
1.3. - зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Узбекистану ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимого чинного законодавства.
2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що рішення Державної міграційної служби України 67-17 від 16.08.20217 року є протиправним, оскільки, відмовляючи позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ДМС України не врахувала ситуацію в країні походження позивача, яка за інтенсивністю та напруженістю становить ризик для життя, безпеки та свободи людини, що є загальновідомим фактом.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звертався до суду із аналогічних підстав, що спростовані під час судового розгляду справи № 826/8331/15. Інших будь-яких посилань або доказів про обґрунтованість побоювань за особисту небезпеку та переслідувань на батьківщині заявником не наведено, а нові умови, які з`явилися у правовій дефініції "додатковий захист" можуть бути застосовані лише у випадку наявності загрози життю, безпеці чи свободі заявника, оскільки вони є похідними від вказаних обставин. Отже, рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є правомірним, адже позивачем не доведено в установленому порядку та належними доказами необхідність надання останньому статусу біженця, передбачені пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" відсутні.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просять їх скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
6. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що Законом України від 13.05.2014 р. "Про внесення змін до статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (редакція діє з 30.05.2014 р.) розширено поняття "особи, яка потребує додаткового захисту". Зокрема, згідно з вказаними змінами особа, яка потребує додаткового захисту - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
7. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить останню залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. ОСОБА_1, народився в Узбекистані, м.Коканд, за національністю узбек, сповідує іслам, одружений (цивільний, релігійний шлюб), освіта - середня - спеціальна, (СПТУ №9).
9. З документів, що посвідчують особу, має недійсний паспорт громадянина Республіки Узбекистан серії НОМЕР_1 строком дії до 08.06.2014 р. Прибув до України 29.04.2010, легально, повітряним сполученням.
10. ОСОБА_1 звернувся 01.04.2014 р. до Управління ДМС України в Київській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
11. Згідно наданих пояснень під час вирішення питання щодо наявності підстав для визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ОСОБА_1 залишив країну своєї громадянської належності з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення дій протиправного характеру. Позивач зазначив, що в Узбекистані був членом організації " Джамаат Табліг ", у зв`язку з тим, що вказаний рух був заборонений в Узбекистані, ОСОБА_1 зазнав переслідувань з боку правоохоронних органів Узбекистану. Будучи жертвою переслідувань через політичні та релігійні погляди та маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань у майбутньому, позивач був змушений залишити Узбекистан та виїхав до України.
12. ОСОБА_1 вказував на обставини, які на його думку, є підставою вважати, що його життя знаходиться у небезпеці.
13. Рішенням ДМС України № 320-15 від 23.04.2015 р. громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
14. Повідомленням про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту № 7 від 29.04.2015 р. ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктом 1 та 13 частини 1 статті 1 цього Закону, відсутні.
15. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м.Києва про визнання протиправним та скасування рішення ДМС України від 23.04.2015 р. № 320-15 та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути його заяву.
16. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва по справі №826/8331/15 від 10.07.2015 у задоволенні адміністративного позову щодо визнання неправомірним та скасування рішення ДМС України від 23.04.2015 №320-15 відмовлено повністю.
17. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 р. апеляційну скаргу громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 було залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2015 р. - залишено без змін.
18. Ухвалою Вищого адміністративного суду України №К/800/46921/15 від 06.11.2015 р. відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 р.
19. Громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 27.04.2017 р. повторно звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до Головного управління ДМС України в м. Києві.
20. Після вивчення та аналізу заяви від 27.04.2017 р. Головним управління ДМС України в м. Києві встановлено, що причини, які в ній викладені є аналогічними тим, що зазначені в заяві від 01.04.2014 р., при розгляді вказаної заяви раніше ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
21. Наказом Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві №189 від 27.04.2017 р. відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як особі, якій раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 та 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", про що заявнику вручено повідомленням № 79 від 27.04.2017 р.
22. Не погоджуючись із вищевказаною відмовою, позивач звернувся 05.05.2017 р. зі скаргою до ДМС України, в якій просив скасувати рішення ГУ ДМС в м.Києві №189 від 27.04.2017 р. як таке, що прийняте з порушенням порядку попереднього розгляду заяви, та прийняти рішення, яким зобов`язати ГУ ДМС в м.Києві прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
23. За результатами розгляду скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту складено висновок від 15.08.2017 р. про відхилення скарги ОСОБА_1 на наказ ГУ ДМС в місті Києві про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
24. Державною міграційною службою України прийнято рішення про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або собою. Яка потребує додаткового захисту № 67-17 від 16.08.2017 р., яким встановлено, що рішення прийняте Головним управлінням ДМС в місті Києві є такими, що прийняте у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством і з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.
25. Про вказану відмову позивачу надіслано повідомлення № 226 від 04.09.2017 р. Головним управлінням ДМС в місті Києві, вказане повідомлення отримано особисто позивач, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
26. Уважаючи зазначену відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)
27. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
29. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
30. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
31. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
32. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
33. Нормативно-правовим актом, який визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, є Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" 8 липня 2011 року N 3671-VI (надалі - Закон N 3671-VI).
34. Порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, регламентується нормами статею 5 Закону N 3671-VI.
35.Так, зокрема, частиною першої зазначеної статті передбачено, що особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
36. Процедура розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, врегульована нормами Правил, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 649 від 07.09.2011 (далі по тексту - Правила).
37. Відповідно до пункту 2.1 Розділу ІІ Правил, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", в тому числі, перевіряє дотримання заявником передбаченого ст.5 цього Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; а також протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
38. Згідно пунктом 2.4 Розділу ІІ Правил у разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом. Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: - видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; -вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.