ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
Київ
справа №804/868/16
адміністративне провадження №К/9901/10937/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №804/868/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу та поновлення на роботі, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, прийняту у складі: головуючого судді Головко О.В., суддів Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП у Дніпропетровській області, відповідач) із вимогами:
1.1 скасувати наказ Управління кадрового забезпечення ГУ НП у Дніпропетровській області №21 о/с від 29 січня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України;
1.2. поновити ОСОБА_1 на роботі в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого сектору карної поліції Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області;
1.3. зобов`язати ГУ НП у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 2380,00 грн.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
2. ОСОБА_1 із 10 серпня 2009 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.
3. 07 листопада 2015 року позивача було прийнято на службу до Національної поліції України на посаду оперуповноваженого Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області.
4. Наказом ГУ НП у Дніпропетровській області від 29 січня 2016 року №21 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) із 29 січня 2016 року.
5. Підставою для звільнення був рапорт ОСОБА_1 від 28 січня 2016 року, у якому він просив звільнити його зі служби "у зв`язку з небажанням проходити службу в Національній поліції України".
6. Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
8. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач самостійно ініціював припинення публічної служби в поліції та не вчиняв дій, які б давали підстави вважати, що викладене в рапорті від 28 січня 2016 року прохання припинити службу в поліції не відповідало його дійсній волі.
9. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 вересня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року скасував і прийняв нову, якою позов задовольнив:
9.1. скасовано наказ Управління кадрового забезпечення ГУ НП у Дніпропетровській області від 29 січня 2016 року № 21о/с у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України;
9.2. поновлено ОСОБА_1 на роботі в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого сектору карної поліції Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області;
9.3. зобов`язано ГУ НП у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
10. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції керувався тим, що умовою припинення служби в поліції з такої підстави як "домовленість сторін" є досягнення поліцейським і начальником, уповноваженим приймати та звільняти зі служби, угоди щодо дати звільнення.
11. Установивши, що в спірних правовідносинах рапорт позивача був складений без пропозиції дати припинення служби, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для припинення служби в поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" на наступний день після одержання рапорту не було.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права і недотримання норм процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
13. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що рапорт позивача, в якій той висловлював бажання припинити службу в поліції, є підставою для її припинення. Водночас чинне законодавство, яке регулює порядок проходження служби поліцейськими, не містить застережень, які б зобов`язували поліцейського завчасно повідомляти про намір припинити службу або які б забороняли задовольняти відповідні рапорти до закінчення строку попередження чи іншого строку.
14. З урахуванням викладеного відповідач уважає, що звільнення поліцейського за власним бажанням безпосередньо після одержання його рапорта відповідає вимогам пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
15. Позивач правом надати відзив (заперечення) на касаційну скаргу не скористався.
16. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
17. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
18. 29 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
19. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Шарапі В.М., Данилевич Н.А.
20. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 23 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
21. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
22. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
26. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
27. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
28. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.