ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
Київ
справа №807/42/18
провадження № №К/9901/64426/18, К/9901/918/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Логойди Володимира Михайловича на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року (судді Довгополов О.М., Святецький В.В., Гудим Я.Л.) та ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року (суддя Микуляк П.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (судді Гудим Я.Л., Святецький В.В., Довгополов О.М.),
І. Суть спору та встановлені судами фактичні обставини справи.
1. В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС, у якому просив:
1.1 визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до його трудової книжки запису про зміну назви організації-роботодавця, а також посади, рангу (звання) відповідно до нового штатного розпису Закарпатської митниці ДФС після реорганізації в органи Міністерства доходів і зборів України;
1.2 зобов`язати Закарпатську митницю ДФС внести до його трудової книжки у встановленому порядку записи про зміну назви організації-роботодавця, а також посади, рангу (звання) відповідно до нового штатного розпису відповідача після реорганізації в органи Міністерства доходів і зборів України.
2. Пояснив, що в період між його (позивача) поновленням на роботі і звільненням відповідач був зобов`язаний внести у трудову книжку запис щодо зміни назви організації-роботодавця (згідно з Указом Президента України від 24 грудня 2012 року відбулася реорганізація митних та податкових органів у органи Міністерства доходів і зборів, яке проіснувало до 01 березня 2014 року), однак не зробив цього, що є порушенням пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція № 58).
3. У справі встановлено, що згідно з наказом Державної митної служби України від 04 березня 2011 року № 343-к, за порушення Присяги державних службовців припинено 04 березня 2011 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Чоп - залізничний" Чопської митниці.
4. На виконання цього наказу Чопська митниця Державної митної служби України видала наказ від 04 березня 2011 року № 304-к про проведення розрахунку із позивачем.
5. Згодом позивач оскаржив зазначені накази в порядку адміністративного судочинства. Відтак Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 08 листопада 2011 року по справі № 2а-0770/1041/11, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, визнав протиправним та скасував наказ Державної митної служби України від 04 березня 2011 року № 343-к та наказ Чопської митниці Державної митної служби України №304-к від 04 березня 2011 року; поновив ОСОБА_1 на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Чоп-залізничний" Чопської митниці з 04 березня 2011 року.
6. На підставі зазначених судових рішень Державна митна служба України наказом від 01 червня 2013 року № 923-к скасувала наказ Державної митної служби України від 04 березня 2011 року № 343-к "По особовому складу" та поновила позивача на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 митного поста "Чоп - залізничний" Чопської митниці з 04 березня 2011 року.
7. На виконання наказу Державної митної служби України від 01 червня 2013 року № 923-к Чопська митниця Міндоходів видала наказ від 18 листопада 2013 року № 413-к, за яким ОСОБА_1 вважається поновленим на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 митного поста "Чоп-залізничний" Чопської митниці з 04 березня 2011 року.
8. На підставі виданих наказів у вкладиші до трудової книжки позивача ( НОМЕР_1 ) внесено запис № 31 такого змісту: "Запис № 30 недійсний. Поновлений на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Чоп - залізничний" Чопської митниці з 04 березня 2011 року".
9. Наказом Чопської митниці Міндоходів від 04 грудня 2013 року № 448-к позивача звільнено з посади начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Чоп - залізничний" Чопської митниці на підставі статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (в редакції, чинній на відповідну дату) та статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), як такого, що у період перебування на державній службі визнаний інвалідом II групи.
10. Між тим, Указом Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 24 грудня 2012 року № 726/2012 утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.
11. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів", утворено, зокрема, як юридичну особу публічного права Чопську митницю Міндоходів та реорганізовано Чопську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Чопської митниці Міндоходів. Пунктом 3 вказаної постанови визначено, зокрема, Чопську митницю Міндоходів правонаступником Чопської митниці Державної митної служби України.
12. 20 серпня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Чопської митниці, код 01861253.
13. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2014 року № 67 ліквідовано Міністерство доходів і зборів. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
14. Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено як юридичну особу публічного права, зокрема, Закарпатську митницю Державної фіскальної служби, яка визначена правонаступником Чопської митниці Міндоходів, яка своєю чергою реорганізована шляхом приєднання до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби.
ІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
15. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 08 серпня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
16. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
17. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивача поновили на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Чоп-залізничний" Чопської митниці на підставі наказу від 18 листопада 2013 року № 413-к; звільнений він з цієї посади на підставі наказу від 04 грудня 2013 року № 448-к. У цьому зв`язку зауважили, що до Чопської митниці Міндоходів як правонаступника Чопської митниці Державної митної служби України позивача не переводили.
18. Відтак суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не перебував у трудових правовідносинах із Чопською митницею Міндоходів, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
ІІІ. Касаційне оскарження.
19. У касаційній скарзі на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року позивач просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
20. Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно трактують норми трудового законодавства, позаяк внаслідок реорганізації Чопської митниці Державної митної служби України шляхом її приєднання до Чопської митниці Міндоходів всі працівники Чопської митниці Державної митної служби України (крім тих, яких звільнили на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП) автоматично стали працівниками Чопської митниці Міндоходів. Покликаючись на статтю 36 КЗпП позивач наголосив, що у такому випадку трудовий договір продовжується і не потрібно його переукладати чи певним чином заново формалізувати (трудові) відносини, які вже існували (до реорганізації) і продовжують існувати надалі.
21. Позивач зауважив, що на посаді його поновила саме Чопська митниця Міндоходів і після цього не виявила наміру звільнити його у зв`язку зі скороченням. За власним бажанням звільнила його теж Чопська митниця Міндоходів, адже іншої на вказану дату (04 грудня 2013 року) уже не існувало. Отож, за таких обставин, враховуючи що після поновлення на посаді (за судовим рішенням) його трудові правовідносини продовжилися уже з Чопською митницею Міндоходів (правонаступником якої згодом стала Закарпатська митниця ДФС), остання, поновлюючи позивача на посаді на підставі судового рішення, мала б на підставі пункту 2.15 Інструкції № 58 воднораз внести запис до трудової книжки (позивача) щодо зміни назви установи внаслідок реорганізації внаслідок приєднання (з Чопської митниці Державної митної служби України на Чопську митницю Міндоходів відповідно до постанови Уряду від 20 березня 2013 року № 229), а також щодо зміни спеціального звання позивача та його посади з "начальник сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Чоп-залізничний" на "завідувач сектору" (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 839). Однак цього зроблено не було ані при поновленні його на посаду, ані згодом, при звільненні з посади (за власним бажанням - 04 грудня 2013 року).
22. З приводу посади ОСОБА_1 зауважив також, що на дату його поновлення за рішенням суду (фактично це відбулося 18 листопада 2013 року) такої посади як "начальник сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Чоп-залізничний" у штатному розписі Чопської митниці Міндоходів не існувало. Як можна зрозуміти з його пояснень, суд, який вирішував спір про поновлення на посаді, при прийнятті рішення мав достатні підстави і повноваження вийти за межі позовних вимог (в тій справі) і з метою ефективного захисту порушених прав зобов`язати відповідача видати наказ, яким би його (позивача) поновили на посаді "завідувача сектору" (яка передбачена штатним розписом), бодай тимчасово, на період поновлення. Винесення наказу є способом виконання судового рішення і виокремлювати це як самостійну позовну вимогу не обов`язково, однак адміністративний суд, на переконання позивача, ухилився від застосування наданих йому процесуальних механізмів захисту прав особи у публічно-правовому спорі, вказавши на дискреційні повноваження відповідача.
23. З наведеного можна виснувати, що спосіб, у який позивача поновили на посаді за рішенням суду, у підсумку вплинув на його пенсійне забезпечення. За поясненнями позивача, відсутність у трудовій книжці запису про те, що він працював в органах Міндоходів зумовила те, що територіальний орган Пенсійного фонду відмовив йому у призначенні пенсії по інвалідності як державному службовцю. Зваживши на усні роз`яснення працівників Пенсійного фонду щодо призначення пенсії, він у грудні 2017 року звернувся до відповідача із вимогами про внесення записів у трудову книжку, проте йому там відмовили.
24. Отож позивач вважає, що відповідач як роботодавець належним чином не оформив його трудової книжки, а суди, які вирішували цей спір, не надали належної правової оцінки спірним відносинам, тому судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
25. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якій просить залишити оскаржені судові рішення без змін.
26. Зазначив, що запис у трудовій книжці (№ 31) зроблено на підставі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року у справі № 2а-0770/1041/11 (залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2012 року). Наголосив, що відповідач не перебував у трудових відносинах із Чопською митницею Міндоходів і не було підстав вносити записи у трудову книжку, як того вимагав позивач.
27. У касаційній скарзі на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року представник позивача просив скасувати цю ухвалу і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
28. Цією ухвалою суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Логойди В.М. з тих мотивів, що адвокат, надавши ордер на надання правової допомоги серії ЗР № 45108, не долучив до апеляційної скарги договору чи його копії або засвідченого підписами сторін витягу з цього договору, а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю чи посвідчення адвоката України, які б підтверджували статус представника Логойди В.М. як адвоката. Відсутність таких документів, за змістом вказаної ухвали, свідчать про неналежне підтвердження наміру позивача реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення через представника.
29. Представник позивача категорично не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, наголосивши, що процесуальний закон не містить таких вимог щодо підтвердження повноважень адвоката. Понад те, як зауважив представник позивача, правовий статус адвоката передбачає, що така особа відповідає встановленим професійним вимогам для зайняття адвокатською діяльністю; як адвокат така особа має право застосовувати порівняно більший обсяг правових засобів при здійсненні своїх повноважень та, відповідно, на неї покладено більший обсяг відповідальності. Апеляційний суд мав достатньо можливостей і підстав встановити наявність у представника позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, в тому числі за допомогою Єдиного реєстру адвокатів України. Переконує, що відсутність договору про надання правової допомоги за наявності ордеру адвоката не може трактуватися як неналежне підтвердження повноважень представника в суді.
ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
30. Відповідно до пунктів 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.