ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
Київ
справа №815/2454/18
провадження №К/9901/67880/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року, ухваленого у складі головуючого судді Радчука А. А., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Шляхтицького О. І., суддів: Потапчука В. О., Семенюка Г. В.
в с т а н о в и в :
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Одеської області про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати за період з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2018 року в розмірі 241924,95 гривень.
2. В обґрунтування позову зазначає, що згідно з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 815/2215/15, позивача поновлено на посаді начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області з 31 березня 2015 року, стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 296119,20 грн. та стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000,00 гривень.
2.1. Однак, незважаючи на те, що судове рішення набрало законної сили 07 лютого 2018 року, рішення суду в частині стягнення коштів виконано 30 березня 2018 року.
2.2. Вважаючи, що при порушенні термінів виплати заробітної плати, тобто з 31 березня 2015 року по 30 березня 2018 року, роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику компенсацію за втрату зарплати у зв`язку з інфляцією, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про стягнення коштів в розмірі 241924,95 гривень.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Одеським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 07 лютого 2018 року, якою визнано неправомірним та скасовано наказ Прокуратури Одеської області від 30 березня 2015 року № 764к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області з 30 березня 2015 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області з 31 березня 2015 року. Стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2015 року по 07 лютого 2018 року у загальному розмірі 296119,20 грн. Стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000,00 гривень.
4. Вказане рішення в частині стягнення з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2015 року по 07 лютого 2018 року у загальному розмірі 296119,20 гривень було виконано 30 березня 2018 року.
5. Розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року за нововиявленими обставинами, 01 червня 2018 року Одеським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, якою постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виклавши абзац 6 резолютивної частини у наступній редакції: "Стягнути з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2015 року по 07 лютого 2018 року у загальному розмірі 432781,68 грн. без утримання податку та без урахування обов`язкових платежі".
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, в позові відмовлено.
7. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснено Одеським апеляційним адміністративним судом та відбулося 07 лютого 2018 року, що свідчить про безпідставність застосування компенсації за затримку виплати заробітної плати, оскільки відповідно до пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159), індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід (в даному випадку березень 2018 року) до розрахунку не включається.
8. Зазначена позиція підтримана П`ятим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
10. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій приписів пункту 5 Порядку № 159, в якому вказано, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
10.1. Позивач стверджує, що саме з вини відповідача його незаконно звільнено, внаслідок чого впродовж трьох років позивачу не виплачувалась заробітна плата.
10.2. Наголошує, що у випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати роботодавець зобов`язаний компенсувати працівникам втрати частини заробітної плати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Натомість судом апеляційної інстанції неправомірно застосовано приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), які регулюють затримку виплати заробітної плати в разі її несвоєчасності після звільнення працівника, проте вказані норми не регулюють затримку виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з вини відповідача.
11. Водночас представник Прокуратури Одеської області у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
12. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
14. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
15. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
19. Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
20. За змістом статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
21. Приписами статей 3, 4 Закону № 2050-III обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
22. Згідно з пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
23. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.