ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
Київ
справа №1340/3750/18
провадження №К/9901/8687/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення компенсації за невикористані відпустки та компенсації за затримку виплати сум, що належали при звільненні, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Коваля Р. Й., суддів: Довгополова О. М., Святецького В. В.
І. Суть спору
1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Червоноградська ОДПІ) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1. стягнути з Червоноградської ОДПІ на користь позивача 36887,76 грн. компенсації за невикористані відпустки;
1.2. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплати компенсації за невикористані відпустки в розмірі на день ухвалення рішення суду у цій справі.
2. В обґрунтування позову зазначає, що у період з 22 липня 1996 року по 09 серпня 2017 року ОСОБА_1 працював в органах доходів і зборів, обіймаючи різні посади, останню з яких посаду начальника відділу доходів і зборів з фізичних осіб Червоноградської ОДПІ, звідки був звільнений 09 серпня 2017 року на підставі наказу в.о. начальника Червоноградської ОДПІ № 43-о відповідно до частини першої статті 86 Закону України "Про державну службу" та статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за власним бажанням.
2.1. Позивач вказує, що на день його звільнення відповідачем не проведено виплати всіх сум, що належала йому при звільненні, оскільки неправильно розраховано компенсацію за 182 дні невикористаних відпусток.
2.2. На переконання ОСОБА_1 відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
2.3. Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувсь до суду з метою захисту своїх законних прав.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. У період з 22 липня 1996 року по 09 серпня 2017 року ОСОБА_1 працював в Державній податковій інспекції м. Червонограда та в Червоноградській ОДПІ на різних посадах, останню з яких обіймав посаду начальника відділу податків і зборів з фізичних осіб Червоноградської ОДПІ.
4. Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24 вересня 2016 року ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади на два місяці.
5. Наказом Червоноградської ОДПІ від 11 жовтня 2016 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника відділу податків і зборів з фізичних осіб Червоноградської ОДПІ до 24 листопада 2016 року на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 24 вересня 2016 року у справі № 461/6219/16-л, провадження № 1-кс/461/4692/16.
6. Надалі строк відсторонення ОСОБА_1 від посади продовжувався: ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 листопада 2016 року - на два місяці; ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 18 січня 2017 року - на два місяці, по 18 березня 2017 року; ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 20 березня 2017 року - на 60 діб, до 18 травня 2017 року; ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 16 травня 2017 року - на 60 діб, по 14 липня 2017 року; ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 05 липня 2017 року - на 60 діб, до 02 вересня 2017 року.
7. 26 липня 2017 року ОСОБА_1 подав до в.о. начальника Червоноградської ОДПІ заяву про звільнення з 09 серпня 2017 року із займаної посади за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України.
8. 09 серпня 2017 року Червоноградською ОДПІ у відповідності до частини першої статті 86 Закону України "Про державну службу" видано наказ № 43-о, яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади начальника відділу податків і зборів з фізичних осіб за власним бажанням, з 09 серпня 2017 року згідно зі статтею 38 КЗпП України та відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустку" виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки, зокрема:
15 календарних днів додаткової відпустки державного службовця та 16 календарних днів основної щорічної відпустки за період з 22 липня 2013 року по 21 липня 2014 року;
15 календарних днів додаткової відпустки державного службовця та 30 календарних днів основної щорічної відпустки за період з 22 липня 2014 року по 21 липня 2015 року;
15 календарних днів додаткової відпустки державного службовця та 30 календарних днів основної щорічної відпустки за період з 22 липня 2015 року по 21 липня 2016 року;
15 календарних днів додаткової відпуски державного службовця та 30 календарних днів основної щорічної відпустки за період з 22 липня 2016 року по 21 липня 2017 року;
15 календарних днів додаткової відпустки державного службовця за період з 22 липня 2017 року по 21 липня 2018 року;
1 календарний день основної щорічної відпустки за період з 22 липня 2017 року по 09 серпня 2017 року.
9. Загалом при звільненні позивачу нараховано компенсацію за 182 дні невикористаної відпустки (107 днів основної щорічної та 75 днів додаткової відпустки державного службовця) та виплачено кошти в сумі 6495,58 грн., що підтверджується розрахунковим листом за серпень 2017 року та розрахунками компенсації за відпустки.
10. При цьому кількість невикористаних днів відпустки сторонами не оскаржувалась.
11. Згідно з розрахунками компенсації за невикористані відпустки, для визначення середнього заробітку з метою компенсації відповідач використав розрахунковий період з серпня 2016 року по липень 2017 року, а для розрахунку загального розміру заробітної плати взяв заробітну плату за серпень 2016 року в розмірі 6167,69 грн., та за вересень 2016 року в розмірі 6466,11 грн.; загалом - 12633,80 грн., оскільки у період з жовтня 2016 року по липень 2017 року позивач не отримував заробітну плату.
12. Для визначення середньоденного заробітку вказана сума була поділена на 354 календарних дні в періоді з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2017 року, тобто на загальну кількість календарних днів за цей період (12633,80 : 354 = 35,69 грн.).
13. Надалі, отриманий середньоденний заробіток було помножено на кількість невикористаних днів відпустки (107 Ч 35,69 грн. = 3818,83 грн.; 75 Ч 35,69 = 2676,75 грн.).
14. Не погоджуючись із вказаним розрахунком та сумою компенсації за невикористані відпустки, позивач звернувся до суду із цим позовом, зазначивши, що у період з 24 вересня 2016 року по 09 серпня 2017 року (день звільнення) не працював, у зв`язку з відстороненням від посади та не отримував за цей період заробітної плати, тому нарахування компенсації мало здійснюватися шляхом ділення сумарного заробітку за серпень та вересень 2016 року на кількість календарних днів фактично відпрацьованого ним періоду з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2017 року - загалом 53 дні (загальна кількість календарних днів за винятком святкових і неробочих днів встановлена законодавством на ці місяці).
15. Відтак, позивачу не нараховано та не виплачено компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки в сумі 21686,76 грн (25505,99 - 3818,83) та за невикористані додаткові відпустки державного службовця в сумі 15201,00 грн. (17877,75 грн - 2676,75 грн), що становить 21686,76 + 15201,00 = 36887,76 грн.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
16. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
16.1. Зобов`язано Червоноградську ОДПІ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки з врахуванням абзацу 6 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
16.2. Зобов`язано Червоноградську ОДПІ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
16.3. В решті позову - відмовлено.
17. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість невиплати на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані основні щорічні та додаткові відпустки з урахуванням абзацу 6 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що при обчисленні суми середнього заробітку відповідач взяв до уваги заробітну плату за два місяці: серпень 2016 року та вересень 2016 року, оскільки позивач в період з жовтня 2016 року по липень 2017 року не отримував таку у зв`язку з відстороненням від посади. Проте, відповідачем не було застосовано абзац 6 пункту 2 Порядку № 100, оскільки такий застосовується лише щодо обчислення середньої заробітної плати, а на кількість ділення календарних днів року не впливає. Суд не погодився з цим, оскільки за приписами цієї норми час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток, виключається з розрахункового періоду. Позивач у період з 24 вересня 2016 року по 02 вересня 2017 року був відсторонений від посади, не працював, заробіток за ним не зберігався, а отже суд першої інстанції дійшов висновку, що цей період необхідно виключити з розрахункового періоду.
18. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року змінено, доповнивши:
абзац другий резолютивної частини рішення словами: "у сумі 36887,76 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів";
абзац третій резолютивної частини рішення словами: "у сумі 32692,32 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів".
18.1. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року залишено без змін.
19. Восьмий апеляційний адміністративний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про необхідність зазначення в резолютивній частині сум компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за затримку виплати сум, що належали позивачу при звільненні, з метою забезпечення права позивача на ефективний захист та відновлення порушеного права.
IV. Касаційне оскарження
20. Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить змінити його рішення, виклавши абзац 4 резолютивної частини постанови в наступному змісті: "абзац третій резолютивної частини рішення словами: "у сумі 60682,32 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів".
21. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судом апеляційної інстанції постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 в редакції від 16 лютого 2017 року, чинній на момент звільнення позивача, якою затверджено Схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплат праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році.
21.1. Наголошує, що судом апеляційної інстанції не враховано приписи пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, а також не взято до уваги визначеного законодавством розміру посадового окладу посади державної служби, яку обіймав позивач, що призвело до помилкового розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
22. Водночас представник Червоноградської ОДПІ у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
23. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
25. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
27. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.