ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа №826/18989/15
касаційне провадження №К/9901/32761/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2017 (суддя Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 (головуючий суддя - Безименна Н.В.; судді: Аліменко В.О., Кузьменко В.В.) у справі № 826/18989/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік СВ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік СВ" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2015 № 41426552210 та від 21.08.2015 № 41526552210.
Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13.01.2017 позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.04.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2017 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 70, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на безтоварному характері оспорюваних господарських операцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік СВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 14.08.2015 № 274/26-55-22-10/36088137.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні продукції в Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведара трейд" з огляду на непідтвердження товарного характеру здійснених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві звертала увагу на ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістік СВ" під час здійснення контрольного заходу повного пакета документів, зокрема товарно-транспортних накладних, на підтвердження фактичного характеру вчинених операцій.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 21.08.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 41526552210, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 287859,00 грн. за основним платежем та 143930,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 41426552210, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 319843,00 грн. за основним платежем та 159922,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.