ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
Київ
справа №487/3123/16-а
адміністративне провадження №К/9901/45544/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 у складі колегії суддів: Запорожана Д.В. (головуючий), Романішина В.Л., Шляхтицького О.І. у справі №487/3123/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №25/4 від 27.05.2016 та зобов`язання відновити виплату пенсії з 01.06.2016.
2. Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2016 року позов задоволено. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області №25/4 від 27.05.2016 - скасовано. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за вислугу років у раніше встановленому розмірі з 01.06.2016 року.
3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2016 року скасовано. Ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.
4. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини справи, що мають значення для вирішення справи:
4.1. Позивач з 09.09.2005 перебуває на обліку у Головному Управлінні ПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон України №2262-ХІІ). З 19.09.2005 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.
4.2. З 18.10.2007 року по час розгляду справи судами попередніх інстанцій позивач працює на посаді головного спеціаліста Відділу з організації оборонної та мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами виконкому Миколаївської міської ради.
4.3. Відповідно до статті 54 Закону №2262-ХІІ із змінами внесеними Законом України від 02.03.2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон України №213-VІІІ) у період з 01.04.2015 по 31.12.2015 пенсія позивачу за вислугу років не виплачувалась.
4.4. 13.01.2016 позивач звернувся до Головного Управління ПФУ з заявою, щодо поновлення виплати пенсії за вислугу років, як особі, що має право на пільги установлені законодавством України для ветеранів військової служби. Виплату пенсії позивачу було поновлено з 01.02.2016 з нарахуванням доплати пенсії за січень 2016 року.
4.5. Рішенням Головного Управління ПФУ №25/4 від 27.05.2016 з 01.06.2016 року ОСОБА_1 припинена виплата пенсії відповідно до статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування України" № 2493-III від 07.06.2001 року (далі - Закон України №2493-ІІІ) (в редакції Закону від 24 грудня 2015 року № 911-VIII). Цим же рішенням з позивача було утримано 14253,65 грн. - суми переплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.05.2016.
5. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржене рішення відповідач прийняв всупереч вимог статті 54 Закону №2262-ХІІ із змінами внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", за якою пенсія за вислугу років виплачується працюючим пенсіонерам, яким пенсію було призначено на підставі Закону №2262-ХІІ та якщо вони мають статус ветеранів військової служби.
5.1. При цьому суд першої інстанції визнав помилковим застосування відповідачем у спірних правовідносинах статті 21 Закону України № 2493-III враховуючи наявність колізії між загальними нормами цього Закону та спеціальними нормами Закону №2262-ХІІ, вказавши, що застосуванню підлягає саме спеціальний закон. Додатково цей висновок суд першої інстанції обґрунтував посиланням на статтю 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно якої пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби проводиться виключно відповідно до Закону №2262-ХІІ.
6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що судом першої інстанції не враховано, що статтею 21 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III (в редакції Законів України від 02.03.2015 № 213 та від 24.12.2015 № 911) передбачено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", далі - особи, на яких не поширюється особливий порядок виплати пенсій) у період служби в органах місцевого самоврядування пенсії, призначені відповідно до законодавства України - не виплачуються.
6.1. Якщо особа, яка проходить службу в органах місцевого самоврядування, не віднесена до категорії осіб, на яких не поширюється особливий порядок виплати пенсій, виплата їй пенсії в період роботи в зазначених органах не проводиться, в тому числі ветеранам військової служби, оскільки до цієї категорії осіб виключення передбачені статтею 21 Закону України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ не застосовуються. Після звільнення зі служби в органах місцевого самоврядування та надання до головного управління, зокрема, трудової книжки із записом про звільнення, з дня, наступного за днем звільнення виплату пенсії такій особі буде поновлено в повному обсязі.
6.2. Стосовно рішення відповідача в частині утримання з позивача переплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.05.2016 суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до частини 1 статті 50 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
6.3. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв виключно в межах та на підставі норм чинного законодавства України, а вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:
7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року. Просить оскаржену постанову скасувати і залишити в силі постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2016 року.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, допущено порушення норм процесуального права. Зокрема, він вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 54 Закону України №2262-ХІ у редакції Закону України № 901-VIII від 23.12.2015, яка передбачала право ветеранів військової служби на отримання пенсії без урахування отриманого доходу (прибутку).
7.2. Також позивач вказує, що суд першої інстанції обґрунтував неможливість застосування до спірних правовідносин статті 21 Закону України №2493-ІІІ тим, що ці правовідносини регулюються нормами спеціального Закону, яким є Закон України №2262-ХІ. Однак суд апеляційної інстанції застосував до вказаних правовідносин статтю 21 Закону України №2493-ІІІ, не спростувавши висновків суду першої інстанції щодо необхідності застосування норм спеціального Закону.