ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа №369/5489/18
адміністративне провадження №К/9901/1299/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду від м. Києва від 10 вересня 2019 року (суддя Скочок Т.О.) та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (колегія у складі суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю., Аліменка В.О.)
у справі № 369/5489/18
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
про зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 15.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
2. Позивач просив суд:
- визнати протиправними та неправомірними дії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо ненадання ОСОБА_1 безоплатної адміністративної послуги, передбаченої земельним законодавством, і порушення відповідачем прав позивач;
- зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру надати ОСОБА_1 безоплатну адміністративну послугу у вигляді присвоєння кадастрового номера земельній ділянці НОМЕР_1, площею 0,504 га, перша лінія у Садівничому товаристві "Озерний", розташованій на землях Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що є приватною власністю ОСОБА_1, а також внести інформацію про вказану земельну ділянку до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та відновити в ньому записи про побудований на земельній ділянці будинок, без подання позивачем будь-яких документів.
3. Ухвалою від 03.12.2018 Києво-Святошинський районний суд Київської області передав дану справу за підсудністю Київському окружному адміністративному суду. Проте постановою від 05.02.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд передав справу для розгляду Окружному адміністративному суду міста Києва.
4. Рішенням Окружного адміністративного суду від м. Києва від 10.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019, відмовлено в задоволенні позову.
5. Крім того, Шостий апеляційний адміністративний суд постановив окрему ухвалу від 11.12.2019, якою довів до відома Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства про виявлені судом порушення законодавства з боку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
6. 09.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 . Просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
7. Клопотанням від 22.04.2020 скаржник просив прискорити розгляд справи.
8. 29.01.2020 відкрито касаційне провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-КВ №004634 від 26.12.2000 ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,0504 га, розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, с/т "Озерний" для ведення садівництва.
10. Державний акт на право приватної власності на землю був виданий на підставі відповідної технічної документації із землеустрою. Державний акт складено у двох примірниках, один з яких видано ОСОБА_1, а інший зберігається у Києво-Святошинському райвідділі земельних ресурсів. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.
11. Право приватної власності на садовий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 . Державна реєстрація будинку також здійснювалась на підставі технічної документації із землеустрою.
12. ОСОБА_1 звернувся до Президента України Порошенка П.О. з письмовим зверненням від 17.03.2018. Просив доручити державним органам виконавчої влади невідкладно забезпечити відновлення його порушених прав та віднайти без будь-якої його участі, чи відновити їхніми силами та за їхній рахунок, первинні документи на належну йому земельну ділянку, що містять його важливі персональні дані, а також технічну документацію із землеустрою, внести дані про належну йому земельну ділянку до Державного земельного кадастру та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. В найкоротший строк повідомити про кадастровий номер належної позивачу земельної ділянки. До звернення додавав листи-відповіді Держгеокадастру України та його територіальних підрозділів, листування з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.
13. Листом від 22.03.2018 №22/013527-10 звернення ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про звернення громадян" надіслано за належністю Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру.
14. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 24.04.2018 №Т-1114/0-0.21-2441/6-18 повідомила ОСОБА_1, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області у 2008 році невстановленими слідством особами було пошкоджено приміщення та документи, які перебували в Управлінні Держкомзему у Києво-Святошинському районі. Документація із землеустрою на земельну ділянку, яка розташована в СТ "Озерний" на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, у Міськрайонному управлінні Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпінь не виявлена. На підставі викладеного, позивачу роз`яснено законодавчо встановлений порядок внесення відомостей про земельні ділянки до Державного реєстру земель.
15. Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області повідомлено, що документація із землеустрою, на підставі якої було видано Державний акт на право приватної власності на землю IV-КВ №004634 від 26.12.2000, в архіві Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпінь Головного управління Держгеокадастру у Київській області не виявлено. Відомості про місце перебування документації із землеустрою Головному управлінню не відомі.
16. Михайлівсько-Рубежівської сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було повідомлено, що зазначені відомості та документи також не зберігаються у сільській раді.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
19. Позивач вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем безпідставно не присвоює кадастровий номер земельній ділянці, належній на праві власності ОСОБА_1, що є обмеженням та порушення прав позивача як власника земельної ділянки.
Вважає вимогу відповідача про необхідність надання технічної документації із землеустрою (з подальшим його поданням до ЦНАП) для можливості присвоєння кадастрового номеру протиправною, оскільки на момент реєстрації права власності земельної ділянки та на будинок, технічна документація існувала. Ці вимоги ставляться лише якщо ділянка реєструється вперше.
Вважає, що втрата суб`єктом владних повноважень цих документів не повинна бути тягарем для власника.
20. Позивач підтвердив, що не звертався у встановленому законодавством порядку до органів Держгеокадастру із заявою щодо присвоєння ділянці кадастрового номеру, оскільки, на його переконання, державні органи мали це зробити автоматично без його звернення та подання технічної документації із землеустрою.
21. Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області, кадастровий номер на земельну ділянку відповідно до Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці не визначався, а документація із землеустрою щодо земельної ділянки, яка розташована в СТ "Озерний" на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області відсутня.
22. При цьому, відповідно до п. 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.
Відтак, наведеними нормами чітко визначено процедуру державної реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, шляхом подачі заяви власника відповідної земельної ділянки.
Крім того, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не має статусу державного кадастрового реєстратора, а тому не уповноважена виконати позовні вимоги про надання позивачеві безоплатної адміністративної послуги у вигляді присвоєння кадастрового номеру.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
24. Таким чином, підставою для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці є звернення власника. Позивачем не надано доказів звернення до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, у порядку із заявою про присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру.
25. Водночас суди констатували, що як законодавством, що втратило чинність, так і чинним не передбачено вимоги виготовлення нової технічної документації на земельну ділянку, право власності на яку підтверджується державним актом на землю, оскільки така документація вже була виготовлена на момент приватизації ділянки та має зберігатись в архіві.
Тобто, у випадку звернення позивача із заявою щодо присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, такий номер мав би бути сформований на підставі наявної та виготовленої раніше технічної документації із землеустрою.
26. Однак, у зв`язку з недбалістю та бездіяльністю посадових осіб Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо втрати, нез`ясування обставин та часу зникнення другого примірника державного акту, Книги записів державних актів на право приватної власності на землю, технічної документації із землеустрою, яка стала підставою для видачі ОСОБА_1 державного акту на землю IV-КВ №004634 від 26.12.2000, йому доведеться понести додаткові витрати у зв`язку з необхідністю замовлення та виготовлення нового примірника технічної документації на відповідну земельну ділянку.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
27. Позивач у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема:
А) суди правильно з`ясували, що законодавство не покладає на власника землі повторного подання і виготовлення технічної документації із землеустрою, але одночасно не звернули увагу, що це правило взагалі не стосується випадку, коли земельна ділянка була сформована та зареєстрована раніше - до 2004 року.
Скаржник звертає увагу, що право власності на земельну ділянку у нього виникло та зареєстровано до 2004 року, а отже, такі ділянки вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. Тобто, вдруге реєстрація його земельної ділянки не потрібна, інформація про цю ділянку вже мала бути внесена до Державного реєстру земель без будь-яких заяв, поданих позивачем. Внесення даних до Державного земельного кадастру раніше зареєстрованих земельних ділянок відбувається автоматично;
Б) суди безпідставно застосували положення Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 168 від 15.02.2010, яким затверджено Порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, оскільки вони стосуються земельних ділянок, які підлягають державній реєстрації. Натомість ділянка позивача зареєстрована ще в 2000 році під час реєстрації права власності;
В) суди не надали значення всім доказам у справі. Сумнівною позивач вважає втрату відповідачем всіх документів, включаючи дані електронної реєстрації земельної ділянки;
Г) суди підтвердили та визнали недбалість посадових осіб суб`єкта владних повноважень щодо втрати документів, проте не виправили цієї помилки шляхом задоволення позовних вимог;
Д) суди не взяли до уваги, що у випадку незареєстрованої земельної ділянки, якщо на ній побудовано будинок, який зареєстровано, земельній ділянці має присвоюватись кадастровий номер з автоматичним перенесенням інформації про неї до державного земельного кадастру.
28. Відзиву на касаційну скаргу не подано.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення.
30. Спірні відносини виникли щодо автоматичного перенесення відомостей про земельну ділянку (зокрема, кадастрового номеру) до Державного земельного кадастру.
31. Ключовим правовим питанням у справі є те, чи повинен заявник як власник земельної ділянки для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, право власності на яку виникло до 2004 року, подавати відповідну заяву разом із документацією із землеустрою.
32. Право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0504 га, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, с/т "Озерний", у ОСОБА_1 виникло в 2000 році, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-КВ №004634 від 26.12.2000. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1031. Державний акт на право приватної власності на землю було видано на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
33. Спору щодо права власності немає. Предметом оскарження є лише порядок присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці.
34. Відповідно до чинної статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
35. Порядок державної реєстрації земельної ділянки визначено Законом України № 3613-VI від 07.07.2011 "Про Державний земельний кадастр", який набрав чинності з 01 січня 2013 року.
36. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
37. Згідно з абз. 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
38. Відповідно до абз. 2 цього пункту у разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
39. Згідно з абз. 1 пункту 4 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" у разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.