ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 908/637/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго",
представник позивача - Білич Н.С, адвокат (довіреність від 01.01.2020 № 12, свідоцтво від 29.11.2017 № 001470),
відповідач - Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад",
представник відповідача - Денисюк О.С, адвокат (довіреність від 09.01.2020 № 1, свідоцтво від 29.06.2017 № 001312),
розглянув касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"
на рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2019 (головуючий суддя Черкаський В.І.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2019 (головуючий Коваль Л.А., судді: Верхогляд Т.А. і Чередко А.Є.)
у справі № 908/637/19
за позовом публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - Товариство)
до Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" (далі - Підприємство)
про визнання договору укладеним.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Підприємства про визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії укладеним Товариством та Підприємством у редакції публічного договору приєднання, розміщеного на сайті http//www.zoe.com.ua.
Позовні вимоги мотивовані тим, що надані Підприємством заперечення до умов договору у формі протоколу розбіжностей є безпідставними та суперечать чинному законодавству.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.07.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2019, позовні вимоги задоволено. Визнано договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між Товариством та Підприємством укладеним у редакції публічного договору приєднання, розміщеного на сайті http//www.zoe.com.ua, який додано до позовної заяви.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:
- укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії є обов`язком споживача;
- у спірних правовідносинах Підприємство не відмовилося від укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, опублікованого на сайті http//www.zoe.com.ua, про що свідчить заява-приєднання до вказаного договору, підписана з боку Підприємства 15.02.2019;
- споживання Підприємством електричної енергії підтверджується попередженнями про припинення (обмеження) розподілу електричної енергії, які були направлені Товариством на адресу Підприємства та актами про не допуск від 31.01.2019 № 99, від 12.02.2019 № 99, складеними з питання припинення (обмеження) розподілу електричної енергії;
- листом від 15.02.2019 № ЗГиЧ-309 Підприємством було направлено на адресу Товариства один екземпляр оформленого договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01.01.2019 № 99 (далі - Договір) з протоколом розбіжностей №1 у двох екземплярах, який, відповідно до повідомлення про вручення, отриманий Товариством 18.02.2019. Позовна заява Товариством була надіслана до суду поштою 11.03.2019, про що свідчить наявний в матеріалах справи конверт, та надійшла до суду 14.03.2019, отже, Товариством дотримано строки звернення до суду з відповідним позовом;
- Підприємство не було позбавлене права ознайомитись з редакцією договору, опублікованою на сайті http//www.zoe.com.ua, та роз`ясненнями щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії;
- величина дозволеної потужності не входить до складу істотних та обов`язкових умов, передбачених пунктом 2.1.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ). Крім того, Підприємством підписано заяву-приєднання до Договору, тобто ним погоджено всі умови Договору в цілому.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- судами не враховано того, що відповідно до пункту 4 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 ?Про затвердження ПРРЕЕ? у період з дати отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії до 01.12.2018 операторам систем розподілу необхідно укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності операторів систем розподілу, проте тільки 04.02.2019 на адресу Підприємства надійшло 2 екземпляри Договору;
- судами не надано оцінки додаткам №№ 2, 3, 9, 10, зазначеним у протоколі розбіжностей від 15.02.2019 № 1;
- Товариство не скористалось своїм правом, визначеним статтею 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а саме не передало на розгляд суду переддоговірний спір у частині неврегульованих умов Договору;
- Підприємство не відмовлялось від укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, опублікованого на сайті Товариства, на умовах Договору, про що свідчить заява-приєднання до вказаного договору, яка підписана Підприємством 15.02.2019, та протокол розбіжностей від 15.02.2019 № 1.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 01.05.1998 ДАЕК "Запоріжжяобленерго", правонаступником якого є Товариство (енергопостачальна організація), та Підприємством (споживач) укладено договір про користування електричною енергією № 99 (далі - Договір користування), за умовами якого електропостачальна організація зобов`язується відпускати електричну енергію за регульованими тарифами у відповідності до умов договору, а споживач - своєчасно здійснювати оплату спожитої електричної енергії та виконувати інші умови, передбачені даним договором.
Відповідно до розділу 10 Договору користування договір укладений на строк до 31.12.1998 та вступає в силу з моменту його підписання і вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до закінчення цього строку не надійде заява однієї із сторін про відмову від договору або його перегляд.
Договір користування підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.
З 01.01.2019 Товариство розпочало здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415.
На виконання постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 та ПРРЕЕ Товариством на сайті http//www.zoe.com.ua розміщено "Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії" від 01.01.2019.
Товариство направило Підприємству заяву-приєднання та Договір на умовах договору про постачання електричної енергії від 01.05.1998 № 99.
15.02.2019 Товариством (оператор системи) та Підприємством (споживач) укладено заяву-приєднання до умов договору споживача про розподіл електричної енергії за технічними даними паспортів точок розподілу за об`єктом споживача за адресою: місто Запоріжжя, проспект Соборний, 3. ЕІС-коди точок розподілу наведені у таблиці. Також підписано Договір.
У заяві-приєднання зазначено, що, погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання споживач та оператор системи розподілу набувають всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання/неналежне виконання згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.
Зазначена заява-приєднання та Договір підписані повноважними представниками Товариства і Підприємства та засвідчені печаткою Підприємства з приміткою "З протоколом розбіжностей".
У протоколі розбіжностей Підприємство не погодилось з даними, відображеними в індивідуально-технічних додатках №№ 1, 2, 3, 9, 10 до Договору, в частині технічних даних, зокрема визначених Товариством величин дозволених (договірних) потужностей, оскільки у чинному на 31.12.2018 Договорі користування були відсутні такі умови та величини. Також Підприємство пропонувало величину дозволеної потужності включити у Договір після її визначення на підставі нормативно-технічних документів максимальної величини потужності, яка може бути одночасно використана на об`єкті споживача, і надання споживачем відповідних документів. У той же час самі умови Договору в редакції, розміщеній на сайті Товариства, Підприємством не заперечуються.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії укладеним Товариством та Підприємством у редакції публічного договору приєднання, розміщеного на сайті http//www.zoe.com.ua.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені статтею 184 ГК України.
Вимогами частини третьої статті 184 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Згідно з частиною першою статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.