ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/15230/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрар"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (судді: Гаврилюк О. М. -головуючий, Майданевич А. Г., Сулім В. В.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 (суддя Ярмак О. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрар"
до Міністерства юстиції України та приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича
про скасування наказу від 17.10.2019 № 3183/5, скасування записів,
ВСТАНОВИВ:
1. Підстави звернення до суду
1.1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрар" (далі - ТОВ "Екстрар") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України і приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. про скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.10.2019 № 3183/55 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень"; скасування записів і рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ "Екстрар" до Міністерства юстиції України і приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. про скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.10.2019 № 3183/55 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та скасування записів і рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Роз`яснено ТОВ "Екстрар", що спір у цій справі належить до юрисдикції адміністративних судів. Матеріали позову повернуто позивачеві.
Зокрема, суди попередніх інстанцій акцентували, що позивач не обґрунтував і не навів у позові аргументів на підтвердження того, що цей спір є спором про право власності, а вимоги, заявлені до Міністерства юстиції України та приватного виконавця щодо ухвалених ними як суб`єктами владних повноважень рішень, є приватноправовими, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що оскільки спір у цій справі стосується виключно проведення державної реєстрації права власності, а не підстав набуття такого права, отже не є спором про право, такий спір необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки він виник унаслідок виконання відповідачами владних управлінських функцій і має публічно-правовий характер.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Екстрар" у касаційній скарзі просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, вважаючи судові рішення незаконними, оскільки, на думку товариства, спір у цій справі є приватноправовим, тому справу належить розглядати за правилами господарського судочинства.
Так, скаржник акцентує обізнаність з останньою практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 02.10.2019 у справах № 640/13144/16, № 807/137/18, № 826/19433/16) стосовно того, що приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо зумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Спір є приватноправовим, якщо Міністерство юстиції України переглянуло законність реєстраційної дії, похідної від первинної.
Проте суди залишили поза увагою доводи позивача про приватноправовий характер спору, не взяли до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 02.10.2019, послалися на застарілу правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 11.04.2018 у справі № 910/8424/17) і помилково відмовили у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ "Екстрар".
При цьому заявник касаційної скарги зауважує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів і вимог, наведених в апеляційній скарзі, надавши оцінку діям Міністерства юстиції України, взнавши оскаржуваний наказ прийнятим унаслідок реалізації Міністерством юстиції України своїх владно-управлінських функцій у сфері нагляду та контролю за законністю рішень, дій та бездіяльності державних реєстраторів, які делеговано Міністерству юстиції України державою.
Водночас суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що, як зазначило у позові ТОВ "Екстрар", його підставою і предметом є порушене право власності позивача, якого товариство незаконно позбавлено спільними діями відповідачів. Хоча Міністерство юстиції України і визначено як відповідач у справі, спір є приватноправовим, оскільки Міністерство юстиції України переглянуло законність реєстраційної дії, похідної від первинної.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження, у строки, визначені процесуальним законодавством, з дотриманням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 і Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Екстрар" звернулося до господарського суду з позовом до Міністерства юстиції України і приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. про скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.10.2019 № 3183/55 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень"; скасування записів і рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
4.3. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За змістом частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
4.4. У постанові від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який має на меті розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Предметна та суб`єктна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції, залежно від складу сторін спору.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Суб`єктна ж юрисдикція визначається особливістю складу сторін правовідносин, в яких виник спір.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
4.5. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 зазначеної норми).
Згідно з частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Термін "публічно-правовий спір" охоплює, зокрема, спори, в яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзац 1 пункту 2 частини 1 статті 4 цього Кодексу).
Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників, суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Тобто до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.