ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 33/5009/8037/11
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (головуючий суддя Парусніков Ю. Б., судді Білецька Л. М., Чередко А. Є.)
і додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (головуючий суддя Парусніков Ю. Б., судді Білецька Л. М., Чередко А. Є.)
у справі № 33/5009/8037/11
за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до 1) Виконавчого комітету Бердянської міської ради; 2) Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" (правонаступник Закритого акціонерного товариства "Приазовкурорт")
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Бердянське бюро технічної інвентаризації"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (правонаступник Закритого акціонерного товариства лікувальних - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця")
про визнання частково недійсним рішення, визнання права власності та витребування майна
(у судовому засіданні взяли участь представники: прокурор - Збарих С. М., відповідач-2 - Гунда О. Т.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 20.11.2011 Бердянський міжрайонний прокурор (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - позивач, ФДМ України) звернувся до Виконавчого комітету Бердянської міської ради (далі - відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" (далі - відповідач-2, ПрАТ "Приазовкурорт") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунального підприємства "Бердянське бюро технічної інвентаризації", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі -ПрАТ "Укрпрофоздоровниця"), з позовом про:
- визнання недійсним пункту 6.7 рішення відповідача-1 № 399 від 07.07.2005 "Про оформлення права власності"; визнання права власності за державою Україна в особі позивача на об`єкти нерухомого майна відповідача-2 за адресою: вул. Волкова – вул. Котляревського, 24/12, м. Бердянськ, Запорізька область , що складається з основних будівель "А, Б, В, Г, Е, Е1, Е2, Е3, З, К, Л, Н", прибудов "а, а1, к, н, н1, н2", ґанку до "а", сходів до "Б", сходів до "В", двох сходів до "З", ганку до "к", двох ґанків до "Л", сходів до "н2", складу-ангару "Ж", навіса "И", сарая "М", альтанки "О", парканів № 1, № 5, № 8, № 20, хвіртки № 2, воріт № 3, №4, № 19, огорожі № 6, № 9, бордюру № 7, пандусів № 10, № 13, люків № 11, свердловини № 12, світлової опори № 14, ємкостей № 15, № 16, ставка № 17, сходів № 18, замощення І, ІІ, ІІІ, IV, V (далі - об`єкти нерухомості);
- витребування із чужого незаконного володіння відповідача-2 обєктів нерухомості відповідача-2 і повернення їх у власність держави в особі позивача.
2. Позовна заява мотивована тим, що пункт 6.7 вказаного рішення суперечить вимогам законодавства, оскільки це рішення прийнято щодо майна, яке є державною власністю та за відсутності згоди позивача.
3. ПрАТ "Приазовкурорт" проти позову заперечувало, посилаючись на правомірність набуття права власності на спірне майно, яке було внесено до його статутного фонду одним із засновників ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке в свою чергу отримало це майно на підставі договору про закріплення права з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном від 18.11.1990. Також ПрАТ "Приазовкурорт" було подано до суду заяву про застосування позовної давності.
Короткий зміст судових рішень
4. Справа розглядалася неодноразово.
5. Під час останнього нового розгляду, рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.04.2019 у справі № 33/5009/8037/11 (головуючий суддя Дроздова С. С., судді Азізбекян Т. А., Боєва О. С.) позов задоволено у повному обсязі.
Визнано недійсним пункт 6.7 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради від 07.07.2005 № 399 "Про оформлення права власності".
Визнано право власності за державою Україна в особі ФДМ України на об`єкти нерухомості ПрАТ "Приазовкурорт".
Витребувано з чужого незаконного володіння ПрАТ "Приазовкурорт" об`єкти нерухомості та повернуто їх у власність держави в особі ФДМ України.
6. Місцевий господарський суд послався на положення статей 387, 392, 393, 256, 257, 261, 267, 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також на те, що спірні об`єкти нерухомості є державною власністю, а тому відповідач-1 не мав законних підстав і повноважень для передачі цих об`єктів у власність ПрАТ "Приазовкурорт" без згоди власника - держави в особі ФДМ України.
7. Вирішуючи питання позовної давності, суд дійшов висновку, що законодавство, що діяло на час звернення з цим позовом прокурора, не передбачало жодних виключень по суб`єктному складу щодо вимог, які були визначені частиною четвертою статті 268 ЦК України, а тому, врахувавши заяву позивача від 08.06.2018 № 10-25-11409, відповідно до якої останній просив визнати причини пропуску позовної давності поважними і поновити цей строк, визнав поважними причини пропуску позовної давності та поновив строк позовної давності на звернення з цим позовом до суду.
8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2019 у справі № 33/5009/8037/11 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірні об`єкти нерухомості мали статус державної (загальнодержавної) власності, у зв`язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.
10. Разом із тим апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення, керувався положеннями статей 256, 257, 261, 267 ЦК України і дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності та відсутність поважних причин такого пропуску.
11. Так апеляційний господарський суд зазначив, що всі три позовні вимоги у цій справі спрямовані на оспорення права власності відповідача-2 на спірне майно, а отже ПрАТ "Приазовкурорт" є належним відповідачем за кожною з цих вимог.
12. За висновком суду апеляційної інстанції, позивач - ФДМ України про порушення свого права дізнався раніше, ніж у 2011 році, а саме з моменту складання Переліку установ, організацій і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС) (далі - Перелік).
13. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 33/5009/8037/11 стягнуто на користь ПрАТ "Приазовкурорт" 177 640,50 грн судового збору за оскарження ПрАТ "Приазовкурорт" судових рішень в апеляційному і касаційному порядках, а також стягнуто на користь Державного бюджету України 84 690,00 грн недоплаченого ПрАТ "Приазовкурорт" судового збору за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Перший заступник прокурора Дніпропетровської області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 і залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2019 у справі № 33/5009/8037/11. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 33/5009/8037/11 скасувати.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
15. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 257, 261, 267 ЦК України.
16. Скаржник зазначає, що перебіг позовної давності до заявлених вимог слід відліковувати з листопада 2011 року, оскільки прокурор дізнався про порушене право держави під час здійснення перевірки, проведеної на виконання доручення прокуратури Запорізької області від 03.11.2011 та Генеральної прокуратури України від 04.08.2011. Оскаржуване рішення не є регуляторним актом, який підлягав обов`язковому оприлюдненню; на адресу прокуратури або ФДМ України це рішення не направлялося; вони не могли довідатися про прийняття цього акта індивідуальної дії іншим шляхом або з інших джерел.
17. У порушення вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ПрАТ "Приазовкурорт" не надало доказів того, що прокуратурі або ФДМ України могло бути відомо про оскаржуване рішення до 2011 року. Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України, було складено ще до оформлення оспорюваним рішенням права власності на спірне майно за ПрАТ "Приазовкурорт", тому складання цього Переліку не може бути доказом обізнаності ФДМ України про порушене право у 1996 році, оскільки порушення відповідачами прав позивача відбулося значно пізніше
18. Скаржник зазначає, що у спорі з декількома належними відповідачами, у яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16). Оскільки позовна вимога про визнання недійсним пункту 6.7 рішення від 07.07.2005 № 399 до ПрАТ "Приазовкурорт" не заявлялася, суд безпідставно задовольнив його заяву про сплив позовної давності.
19. Апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання ФДМ України про поновлення строку позовної давності.
20 Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 119, 174, 256, частини третьої статті 258, частини другої статті 260, статті 261 ГПК України:
- апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Приазовкурорт" відкрито за відсутності доказів сплати ним судового збору у повному розмірі;
- в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 22.07.2019 і в оскаржуваній постанові від 16.10.2019 не зазначено жодної підстави для поновлення ПрАТ "Приазовкурорт" строку на апеляційне оскарження.
21. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 33/5009/8037/11 суд апеляційної інстанції надав ПрАТ "Приазовкурорт" не передбачені законодавством пільги щодо звільнення останнього від сплати судового збору та необґрунтовано поклав на іншу сторону тягар зі сплати 84 690 грн, які мав сплатити ПрАТ "Приазовкурорт".
Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
22. Від ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" надійшов відзив на касаційну скаргу від 04.02.2020 № 04-07/131, який колегія суддів залишає без розгляду з підстав невідповідності вимогам частини четвертої статті 295 ГПК України, а саме до відзиву не додані докази надсилання копії відзиву позивачу (Суд звертається до власної правової позиції, викладеної у пунктах 17 - 17.4 постанови Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 903/523/17).
23. Від ПрАТ "Приазовкурорт" надійшов відзив, у якому відповідач-2 не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 і додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 33/5009/8037/11 залишити без змін.
24. Від ФДМ України надійшли пояснення, в яких позивач просить касаційну скаргу задовольнити, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 і додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 33/5009/8037/11 скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2019 у справі № 33/5009/8037/11 залишити без змін.
25. 07.04.2020 від ПрАТ "Приазовкурорт" надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні без виклику сторін.
26. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що справа № 33/5009/8037/11 не відноситься до категорії справ, які підлягають перегляду в касаційному порядку без повідомлення учасників справи, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання позивача.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
27. Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР № 606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії (згідно з додатком до постанови № 606), будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров`я зобов`язане було передати у строк до 01.05.1960 Українській республіканській раді профспілок із метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з пунктом 2 постанови № 606 майно передавалося профспілковим організаціям у відання.
28. Указом Президії Верховної Ради України № 1452-XII від 30.08.1991 "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України № 1540-XII від 10.09.1991 "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.
29. Постановою Верховної Ради Української РСР № 506 від 29.11.1990 "Про захист суверенних прав власності Української РСР" введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
30. Зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.
31. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Києва № 971 від 23.12.1991 зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" як підприємство, що є правонаступником Української республіканської Ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об`єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності.
32. За актом прийому-передачі майна від 24.01.1992 Федерація незалежних профспілок України передала у власність акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" санаторій "Лазурний".
33. 20.06.2002 рішенням загальних зборів ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" № 2/6, оформленого протоколом № 2, вирішено останньому виступити співзасновником ЗАТ "Приазовкурорт", реорганізувавши його шляхом виділення Приазовського ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Цим же рішенням загальних зборів було схвалено проекти установчих документів ЗАТ "Приазовкурорт" та встановлено, що вкладом ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до статутного фонду ЗАТ "Приазовкурорт" є майнові права на фінансові інвестиції у вигляді 100 % статутного фонду реорганізованого Приазовського дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
34. Рішенням установчих зборів ЗАТ "Приазовкурорт" від 31.10.2002, оформленого протоколом № 1/1, вирішено створити ЗАТ "Приазовкурорт" та затвердити статут ЗАТ "Приазовкурорт".
35. В установчому договорі про створення і діяльність ЗАТ "Приазовкурорт" зазначено, що засновниками юридичної особи є ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Запорізька обласна Рада професійних спілок.
36. За актом приймання-передачі майна майнового комплексу Приазовського дочірнього підприємства, що належить на правах власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" у власність ЗАТ "Приазовкурорт", як внесок до статутного фонду від 30.10.2002 було передано майновий комплекс санаторію "Лазурний" (на підставі свідоцтва про право власності від 12.01.2000 за № 12), додаток № 3 до акту приймання-передачі від 30.10.2002).
37. Згідно з п. 1.1 Статуту ПрАТ "Приазовкурорт", ЗАТ "Приазовкурорт", що було створено відповідно до установчого договору про створення та діяльність ЗАТ "Приазовкурорт" від 31.10.2002, шляхом перетворення Приазовського дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у акціонерне товариство, змінило своє найменування на ПрАТ "Приазовкурорт".
38. ПрАТ "Приазовкурорт" (відповідач-2) є правонаступником Приазовського дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
39. 07.07.2005 виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області було прийнято рішення № 399 "Про оформлення права власності" (далі - рішення № 399).
40. Пунктом 6.7 рішення № 399 виконавчий комітет Бердянської міської ради вирішив оформити право власності за ЗАТ "Приазовкурорт" (балансоутримувач - санаторій "Лазурний") на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Волкова – вул. Котляревського, 24/12 , що складається з основних будівель "А, Б, В, Г, Е, Е1, Е2, Е3, З, К, Л, Н", прибудов "а, а1, к, н, н1, н2", ганку до "а", сходів до "Б", сходів до "В", двох сходів до "З", ганку до "к", двох ганків до "Л", сходів до "н2", складу-ангару "Ж", навісу "И", сарая "М", альтанки "О", парканів № 1, № 5, № 8, № 20, хвіртки № 2, воріт № 3, № 4, №19, огорожі № 6, № 9, бордюру № 7, пандусів № 10, № 13, люків № 11, свердловини № 12, світлової опори № 14, ємкостей № 15, № 16, ставка № 17, сходів № 18, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV, V.
41. На підставі рішення № 399 виконавчий комітет Бердянської міської ради видав свідоцтво від 12.07.2005 про право власності ЗАТ "Приазовкурорт" (балансоутримувач - санаторій "Лазурний") на комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: вул. Волкова - вул. Котляревського, 24/12, що складається з основних будівель "А, Б, В, Г, Е, Е1, Е2, Е3, З, К, Л, Н", прибудов "а, а1, к, н, н1, н2", ганку до "а", сходів до "Б", сходів до "В", двох сходів до "З", ганку до "к", двох ганків до "Л", сходів до "н2", складу-ангару "Ж2, навісу "И2, сарая "М", альтанки "О", парканів № 1, № 5, № 8, № 20, хвіртки № 2, воріт № 3, № 4, № 19, огорожі № 6, № 9, бордюру № 7, пандусів № 10, № 13, люків № 11, свердловини № 12, світлової опори № 14, ємкостей № 15, № 16, ставка № 17, сходів № 18, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV, V.
42. 12.07.2005 Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності ЗАТ "Приазовкурорт" на комплекс будівель і споруд, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7749769.
43. Обґрунтовуючи вимоги, прокурор просить визнати недійсним пункту 6.7 рішення № 399, визнати право власності за державою Україна в особі ФДМ України на об`єкти нерухомого майна ПрАТ "Приазовкурорт" за адресою: вул. Волкова - вул. Котляревського, 24/12, м. Бердянськ, Запорізька обл. та витребувати із чужого незаконного володіння ПрАТ "Приазовкурорт" спірне майно за вказаною адресою.
44. Звертаючись до господарського суду з позовними вимогами до виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області та ПАТ "Приазовкурорт", прокурор зазначав, що вказане рішення є незаконним, оскільки стосується об`єктів державної власності, право розпорядження якими має лише Фонд державного майна України. Крім того, про порушення прав держави прокурор дізнався лише в 2011 році під час проведення перевірки за завданням Генеральної прокуратури України, тому просив визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити пропущений строк.
45. Зазначена справа переглядалася у касаційній інстанції неодноразово. Зокрема, як вбачається з останньої постанови Верховного Суду від 27.04.2018, якою скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2012, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2016 та постанову Вищого господарського суду України від 10.05.2017 і направлено справу на новий розгляд, Верховний Суд наголосив на порушенні судами вимог статей 261, 268 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові від 18.10.2017 у справі №17/108-11/24, і зазначив, що суди у справі, що розглядається, дійшли помилкового висновку щодо початку перебігу позовної давності, відтак, неправильно застосували наслідки спливу позовної давності, передбачені статтею 267 цього Кодексу. Таким чином, у справі, що розглядається, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність пропуску позивачем позовної давності є передчасним.