ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 873/94/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Лебединський насіннєвий завод",
представник позивача - не з`явився,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп",
представник відповідача - не з`явився,
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 (головуючий суддя Доманська М.Л.), постановлену за наслідками розгляду заяви приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" про видачу наказу на примусове виконання рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації "Радник" у третейській справі № 06/15-2019
за позовом приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" (далі - Завод)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас Груп" (далі - Товариство)
про стягнення боргу.
За результатами розгляду апеляційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 22.10.2019 у справі № 06/15-2019 позовні вимоги Заводу до Товариства про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Заводу 12 299 070,60 грн, з яких: 7 573 552,70 грн - заборгованість за товар, отриманий за договором поставки від 06.05.2017 № 1669-05-2017П (далі - Договір), 4 340 104,59 грн - пеня за порушення строків виконання грошових зобов`язань за Договором, 385 413,31 грн - проценти річних. Стягнуто з Товариства на користь Заводу третейський збір у розмірі 63 495,35 грн.
Завод звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 22.10.2019 у третейській справі № 06/15-2019.
Заява обґрунтована тим, що третейське застереження, яке міститься у пункті 10.2 Договору, недійсним не визнавалось; рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 22.10.2019 у третейській справі № 06/15-2019 не оскаржувалось, компетентним судом не скасовувалось, а відповідно до частини першої статті 352 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 заяву Завода про видачу наказу на примусове виконання рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 22.10.2019 у третейській справі № 06/15-2019 задоволено. Видано накази на примусове виконання рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 22.10.2019 у справі № 06/15-2019. Стягнуто з Товариства на користь Заводу 12 299 070,60 грн, з яких: 7 573 552,70 грн - заборгованість за товар отриманий за Договором, 4 340 104,59 грн - пеня за порушення строків виконання грошових зобов`язань за Договором, 385 413,31 грн - проценти річних. Стягнуто з Товариства на користь Заводу третейський збір у розмірі 63 495,35 грн. Стягнуто з Товариства на користь Заводу 960,50 грн на відшкодування витрат зі сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду мотивована відсутністю підстав для відмови у задоволенні заяви Заводу про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 ГПК України.
Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, Товариство звернулось до Касаційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Заводу про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд:
- постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував наявність підстав, передбачених пунктами 2, 5, 9 частини першої статті 355 ГПК України, для відмови у задоволенні заяви Заводу про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду;
- розглянув справу за відсутності Товариства, яке не було повідомлене належним чином про дату, час і місце засідання суду.
Від Заводу відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини другої статті 24 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
Згідно з частиною другою статті 25 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Черкаським обласним постійно діючим третейським судом при Корпорації "Радник" встановлено, що 06.05.2017 Заводом та Товариством укладено Договір.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що на вимогу будь-якої зі сторін спір за даним Договором може бути переданий на вирішення до Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації ?Радник?. Сторони погодили, що норми даного пункту Договору є третейською угодою у вигляді третейського застереження і погоджують передачу будь-якого спору, що може виникнути за даним Договором або у зв`язку з ним, на розгляд третейського суду за бажанням будь-якої зі сторін. Сторони погоджуються з тим, що у процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації ?Радник?, а розгляд спорів буде здійснюватися одноособово суддею Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації ?Радник? Стадником Павлом Вікторовичем, а за відсутності можливості розгляду спору зазначеним суддею - будь-яким суддею Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації ?Радник?, призначеним його головою.
Рішенням Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 22.10.2019 у справі № 06/15-2019 позовні вимоги Заводу до Товариства про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Заводу 12 299 070,60 грн, з яких: 7 573 552,70 грн - заборгованість за товар отриманий за договором поставки від 06.05.2017 № 1669-05-2017П (далі - Договір), 4 340 104,59 грн - пеня за порушення строків виконання грошових зобов`язань за Договором, 385 413,31 грн - проценти річних. Стягнуто з Товариства на користь Заводу третейський збір у розмірі 63 495,35 грн.
Відповідно до частини другої статті 352 ГПК України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
Згідно з частиною третьою статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
Статтею 355 ГПК України передбачено, що суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;
2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно із статтею 327 ГПК України та пункту 1-1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про третейські суди" заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.
Частиною шостою статті 56 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що компетентний суд відмовляє у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:
1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;
2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.
Судом першої інстанції встановлено, що у даному випадку суду не подано жодних належних і допустимих доказів (вони відсутні в матеріалах справи) того, що: рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 22.10.2019 у справі № 06/15-2019 скасовано компетентним судом; дана справа не була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято не у спорі, передбаченому третейською угодою; дана третейська угода визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" та третейській угоді; рішення третейського суду містить способи захисту прав, які не передбачені законами України; третейський суд вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 ГПК України та частиною шостою статті 56 Закону України ?Про третейські суди?, то суд першої інстанції дійшов висновку, що заява Заводу про видачу наказу на примусове виконання рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 22.10.2019 у справі № 06/15-2019 підлягає задоволенню.
Також судом першої інстанції встановлено, що у судове засідання 27.11.2019 уповноважені представники Заводу та Товариства не прибули.
Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до частини третьої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.