Постанова
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 761/37670/18
провадження № 51-1115 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Сингаївської А. О.,
засудженої ОСОБА_1,
захисника Панченка О. В.,
представника потерпілого Мусієнко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100100007467, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ) раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 200 та ч. 2 ст. 200 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади в організаціях, підприємствах та установах, що пов`язані із розрахунково - касовими, банківськими операціями на строк 2 роки;
- за ч. 1 ст. 200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн.;
- за ч. 2 ст. 200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 5 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 85 000 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в організаціях, підприємствах та установах, що пов`язані із розрахунково - касовими, банківськими операціями на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді 4 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком вирішено цивільний позов та питання речових доказів у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, в період з 15 по 23 березня 2018 року, перебуваючи за адресою: просп. Перемоги, 14, м. Київ, в зв`язку з організацією створення філії "Днопоглиблювальний флот" Державного Підприємства "Адміністрація морських портів України" виконуючи функції бухгалтера, без офіційного оформлення на посаду та, отримавши ключі доступу до системи "Клієнт-банк", шляхом зловживання довірою начальника філії та інших службових осіб, здійснюючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки та виготовляючи підробні документи на переказ, а саме: платіжні доручення з внесенням до них недостовірних даних, діючи повторно, заволоділа грошовими коштами філії на загальну суму 35 823 грн.
В подальшому, ОСОБА_1, будучи відповідно до наказу № 32 від 28 березня 2018 року призначеною на посаду бухгалтера вказаної філії, в період з 28 березня 2018 року по 08 червня 2018 року повторно, шляхом зловживання довірою начальника філії та інших службових осіб, здійснюючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, виготовляючи підробні платіжні доручення на безпідставне перерахування грошових коштів з банківського рахунку філії, заволоділа грошовими коштами філії на загальну суму 161 751 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.Обґрунтовуючи вимоги скарги прокурор вказує, що апеляційний суд, всупереч положенням ст. 419 КПК України, при залишенні його апеляційної скарги без задоволення, належним чином не перевірив доводів щодо необґрунтованого звільнення засудженої ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Вважає, що при прийнятті рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд не в повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчинених засудженою кримінальних правопорушень, кількість епізодів, суму невідшкодованих збитків, дані про особу винної.