Постанова
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 538/17/18
провадження № 51-290км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Єременка М. В.,
захисника Комлика В. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кривошея О. М. на вироки Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 7 лютого 2019 року та Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170230000875, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Червонозаводського Лохвицького району Полтавської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше судимого за вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 січня 2015 року за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, який сплачено,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 7 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 289 КК - на строк 5 років без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 4 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 27 грудня 2015 року близько 21:00 таємно проник до приміщення сараю на території домогосподарства ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) і повторно незаконно заволодів мопедом марки "Honda Dio AF 34", чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму 7239,75 грн.
Крім того, 12 вересня 2017 року близько 18:00 ОСОБА_1 прибув на автомобілі ВАЗ-2113 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) до домогосподарства ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), звідки викрав три мішки з товарно-матеріальними цінностями, які завантажив до багажного відділення автомобіля. Надалі ОСОБА_1, від`їхавши від указаного господарства на відстань близько 20 м, був помічений та зупинений ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Однак ОСОБА_1, не реагуючи на їхні неодноразові вимоги повернути майно, з метою реалізації свого умислу, спрямованого на відкрите заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя і здоров`я, сів за кермо автомобіля та почав на ньому рух, не зважаючи на дії ОСОБА_4, який став на шляху руху автомобіля для його зупинки. Натомість ОСОБА_1 збільшив швидкість руху на автомобілі, у результаті чого ОСОБА_4 опинився на капоті, а потім зіскочив із транспортного засобу на узбіччя дороги, оскільки водій продовжував рух. Із місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник на вищевказаному автомобілі, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
За результатами судового розгляду суд виключив із обвинувачення, пред`явленого органом досудового розслідування ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК, таку кваліфікуючу ознаку, як "проникнення у житло", оскільки сторона обвинувачення не довела, що останній проник шляхом зриву замків із вхідних дверей до будинку та здійснив у приміщенні цього будинку демонтаж металевих предметів. За вказаних обставин суд змінив правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 на ч. 2 ст. 186 КК.
Полтавський апеляційний суд 20 листопада 2019 року скасуваввирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 289 КК - на строк 5 років без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 4 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначивостаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Кривошей О. М. просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник указує на те, що суди обох інстанцій неповно дослідили всі ознаки об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, а саме не визначили моменту застосування винним насильства, внаслідок чого дійшли помилкового висновку, що насильство мало місце під час грабежу, тоді як, на думку захисника, насильство було застосовано після настання у ОСОБА_1 реальної можливості володіти й розпоряджатися майном і лише з метою уникнення затримання. У зв`язку з чим захисник стверджує, що у діянні ОСОБА_1 відсутня така кваліфікуюча ознака грабежу як застосування насильства саме під час грабежу, а тому його діяння слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК.
Крім того, у поданих до Верховного Суду заявах засуджений ОСОБА_1 та його захисник Кривошей О. М. зазначають про здійснення касаційного розгляду без їх участі.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Комлик В. В., навівши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу захисника Кривошея О. М. та просив її задовольнити на підставах, указаних у ній.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити судові рішення без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин. При цьому він переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК за обставин, установлених у вироку, правильність кваліфікації його дій за вказаним законом та справедливість призначеного останньому покарання у касаційній скарзі захисника не оспорюються. Тому згідно зі ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє законності та обґрунтованості оспорюваних рішень у цій частині.
За статтею 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.