Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 761/14798/17
провадження № 61-6928св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року у складі судді: Притули Н. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Іванової І. В., Сержанюка А. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про скасування наказу.
Позов мотивовано тим, що 26 січня 2017 року ОСОБА_1 було оголошено догану так як 13 січня 2017 року він був відсутній як другий екзаменатор на робочому місці. Наказ про оголошеннядогани є незаконним, оскільки 13 січня 2017 року він був непрацездатним у результаті хвороби, а тому не мав змоги бути присутнім у якості другого екзаменатора на робочому місці. Іспит зірвано не було, оскільки його провела другий екзаменатор.
ОСОБА_1 просив:
скасувати наказ № 36-32 від 26 січня 2017 року за підписом першого проректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Закусила О. К. про оголошення ОСОБА_1 догани.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно графіку зимової екзаменаційної сесії ОР "Магістр" (першого року навчання) денної форми навчання юридичного факультету 2016-2017 навчального року було заплановано на 13 січня 2017 року складання іспиту з предмету "Актуальні проблеми кримінального процесу України", іспит мали приймати доцент ОСОБА_3 та доцент ОСОБА_1 13 січня 2017 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 09.00 год до 17.00 год. про що було складено акт. В акті зазначено, що на момент його складання, відомості про поважні причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці не надходило. На зв`язок ОСОБА_1 не виходить. 13 січня 2017 року завідувач кафедри правосуддя ОСОБА_4 звернувся до декана юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка ОСОБА_8 з поданням про заміну доцента кафедри правосуддя ОСОБА_1, який входить до складу екзаменаційної комісії по проведенню іспиту 13 січня 2017 року о 10.00 год. з навчальної дисципліни "Актуальні проблеми кримінального процесу України" (8 група першого року навчання ОР "Магістр") на завідувача кафедри правосуддя ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці. Декан юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка ОСОБА_8 надав згоду на заміну екзаменатора. В поданні адресованому ректору Київського національного університету імені Тараса Шевченка Губерському Л. В. декан юридичного факультету ОСОБА_8 зазначив, що так як протягом робочого дня 13 січня 2017 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, в результаті чого було зірвано проведення іспиту для студентів 8 групи першого року навчання ОР "Магістр" з навчальної дисципліни "Актуальні проблеми кримінального процесу України" просив оголосити догану ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни у вигляді прогулу без поважних причин протягом робочого дня.
Суд першої інстанції вказав, що 17 січня 2017 року ОСОБА_1 надав пояснення щодо його відсутності на роботі та зазначив, що в зв`язку з хворобою не мав можливості прибути до університету з цих причин не брав участі в іспиті. Наказом № 26-32 від 26 січня 2017 року, який підписаний першим проректором Закусило О. К., ОСОБА_1, доценту кафедри правосуддя юридичного факультету, за порушення трудової дисципліни, а саме - 13 січня 2017 року з 09.00-17.00 був відсутній на робочому місці, внаслідок чого було зірвано іспит - оголошено догану. Підставою для видачі наказу стало подання декана юридичного факультету, пояснювальна, акт, розпорядження першого проректора Закусила О. К . Позивач в судовому засіданні пояснив, що він дійсно 13 січня 2017 року не з`явився для складання іспиту так як був непрацездатним внаслідок хвороби. На підтвердження непрацездатності позивач надав довідку, яка видана 18 січня 2017 року лікарем Центру первинної медико-санітарної допомоги № 2 Деснянського району м. Києва в якій зазначено, що ОСОБА_1 був на прийомі 13 січня 2017 року та амбулаторному лікуванні з діагнозом гострий ринофарингіт. Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян передбачає, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян. Інші випадки на позивача не поширюються. А тому він мав надати для підтвердження неможливості виконання посадових обов`язків саме листок непрацездатності. Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був відсутній на роботі 13 січня 2017 року в період часу з 09:00 год. до 17:00 год., і його тимчасова непрацездатність не засвідчена листком непрацездатності.
Суд першої інстанції відхилив посилання представника відповідача щодо пропуску позивачем тримісячного строку на звернення до суду з даним позовом, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач ознайомився з оспорюваним наказом 17 лютого 2017 року, а позов подав до суду 26 квітня 2017 року, а тому тримісячний строк позивачем не пропущено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що трудовою дисципліною передбачено додержання правил внутрішнього трудового розпорядку. Позивач не заперечував, що він дійсно 13 січня 2017 року не з`явився на робоче місце для складання іспиту, так як був непрацездатним внаслідок хвороби. На підтвердження непрацездатності позивач надав довідку, яка видана 18 січня 2017 року лікарем Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 Деснянського району м. Києва, в якій зазначено, що ОСОБА_1 був на прийомі 13 січня 2017 року та амбулаторному лікуванні з діагнозом: гострий ринофарингіт. Тому до працівника можна застосувати положення статті 147 КЗпП за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. При обранні виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган (відповідач у справі) на власний розсуд визначив ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду. Апеляційний суд погодивсяз висновком суду першої інстанції про наявність в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення, що є підставою для застосування дисциплінарного стягнення та щодо відсутності порушень прав ОСОБА_1 з боку відповідача. Доводи, що відсутність позивача на робочому місці не є порушенням трудової дисципліни, оскільки 13 січня 2017 року була субота, тобто вихідний день є безпідставними, оскільки у навчальному закладі, в якому працював позивач, субота визначена робочим днем.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що судом не дано правової оцінки тому, що відповідачем перебільшено ступінь тяжкості вчиненого позивачем проступку, апеляційний суд вказав, що статтею 149 КЗпП не передбачено конкретних вимог, які мають бути враховані при визначенні ступеню тяжкості вчиненого проступку. Відповідач у справі вважав, що наявні всі підстави для застосування заходу стягнення у вигляді догани, і критерії для визначення ступеню тяжкості у законодавстві відсутні.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги того, що прямого умислу бути відсутнім на робочому місці 13 січня 2017 року у позивача не було, апеляційний суд зазначив, що для вирішення указаного трудового спору має виключне значення наявність або відсутність особи, відносно якої оголошено догану, на робочому місці, а також наявність листка непрацездатності у разі відсутності на робочому місці у зв`язку з хворобою.
Аргументи учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати наказ № 36-32 від 26 січня 2017 року про оголошення догани.
Касаційна скарга мотивована тим, що склад проступку (правопорушення) у галузі трудових правовідносин (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона) за участю ОСОБА_1, що мав місце 13 січня 2017 р. немає двох елементів: об`єктивної сторони і суб`єктивної сторони. Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду невірно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Суди не взяли до уваги, що порушення трудової дисципліни визначається в пункті 24 Типових правил як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, не з`ясували, що відмовляючись від листка непрацездатності, позивач діяв в умовах крайньої необхідності. Адже позивач був переконаний, що прибуде до місця роботи. Втім, пересилюючи хворобу, ОСОБА_1 попрямував з Троєщини автобусом маршруту № 21 до станції метро "Петрівка", щоб дістатись до місця роботи. Там на станції "Петрівка" ОСОБА_1 остаточно покинули сили і він, щойно зійшовши з автобуса, на деякий час знепритомнів, не зміг самостійно рухатись. Прийшовши в себе, позивач повідомив по мобільному телефону про все своїй дружині ОСОБА_10 і попросив допомоги, втім, не викликав швидку допомогу. Суди не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам хвороби та непрацездатності ОСОБА_1 .
Вказує, що причиною відсутності 13 січня 2017 року на робочому місці ОСОБА_1 послужила його хвороба - "гострий ринофарингіт", що призвела під час поїздки до місця роботи до знепритомнення та втрати фізичних сил. Ні суд апеляційної інстанції, ні суд першої інстанції не взяли до уваги як доказ, той факт, що хвороба ОСОБА_1 зафіксована у встановленому порядку в: медичній картці амбулаторного хворого 13 січня 2017 р., коли позивач був оглянутий лікарем; довідці, затвердженій штампом та печаткою Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Деснянського району м. Києва" (додається № 15), видана позивачу 18 січня 2017 року. На момент огляду лікар констатував у медичній картці амбулаторного хворого діагноз хвороби ОСОБА_1 "гострий ринофарингіт" та визнав позивача непрацездатним. Лікар рекомендував ОСОБА_1 амбулаторне лікування. Від отримання листка непрацездагності ОСОБА_1 добровільно відмовився, про це лікар зазначив рукописним текстом у медичній картці амбулаторного хворого.
Суд апеляційної інстанції у своїй постанові не дав об`єктивної правової оцінки тому факту, що при обранні ОСОБА_1 такого стягнення як догана, з вини декана юридичного факультету ОСОБА_8, були умисно порушені вимоги статті 149 КЗпП, зокрема перебільшена ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 та заподіяну університету шкоду. Наказ "Про стягнення" (догана) не повідомлявся ОСОБА_1 під розписку у примірнику в оригіналі, у якому його було оголошено, а він ознайомлений лише з копією наказу. Позивач був ознайомлений з копією наказу про стягнення не у триденний строк, а через 21 день.
Вказує, що судами порушенні норми процесуального права, а саме:
судом першої інстанції порушені частина шоста статті 259 ЦПК України та частина друга статті 263 ЦПК України, оскільки суд оголосив лише вступну та резолютивну частину рішення, а повне рішення склав у строк більший як 10 днів, а тому позивач звернувся з письмовою скаргою з зазначеного питання до голови Шевченківського районного суду і 21 грудня 2018 року позивач вдруге звернувся до суду за повним рішенням суду але не зміг отримати його копію, у зв`язку з відпусткою судді Притули Н. Г. ;
судом першої інстанції порушено вимоги частини восьмої статті 259 ЦПК України, яка передбачає, що усі судові рішення викладаютьсяписьмово у паперовій та електронній формах, втім, позивач отримав повний текст рішення суду першої інстанції тільки 21 грудня 2018 року, але за підписом не судді Притули Н.Г, а судді Осаулова А. А;
апеляційний суд не зробив посилання на статтю 381 ЦПК України, а прийнята постанова не відповідає статті 382 ЦПК України, щодо структури постанови апеляційного суду та апеляційний суд не послався на статтю 383 ЦПК України (проголошення постанови судом апеляційної інстанції) та статтю 268 ЦПК України (проголошення судового рішення);
апеляційний суд порушив вимоги пункту 7 частини першої статті 365 ЦПК України та не вирішив питання про виклик свідка.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та ОСОБА_1 був укладений контракт з науково-педагогічним працівником від 02 червня 2010 року за умовами якого ОСОБА_1 було призначено на посаду доцента кафедри криміналістики юридичного факультету на термін з 01 липня 2010 року по 30 червня 2017 року та ОСОБА_1 зобов`язувався виконувати покладені на нього обов`язки відповідно до законодавства України про працю та освіту, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, нормативних положень Міністерства освіти та науки України, Статуту Університету. У пункті 1.2 контракту передбачено, що на науково-педагогічного працівника повністю поширюється законодавство про працю.