Постанова
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 234/17507/16-ц
провадження № 61-8650св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Снєжко Алли Геннадіївни на постанову Донецького апеляційного суду
від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів: Будулуци М. С., Агєєва О. В., Санікової О. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", зараз акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів.
Позовна заява мотивована тим, що 24 листопада 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № КТНЗАК10580395 (далі - договір).
За договором застави рухомого майна № КТНЗАК10580395 від 24 листопада
2016 року позивачем банку передано автомобіль марки "Chrysler" модель "Sebring", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до умов розділу 1 договору, позивач отримав кредит в розмірі
25 228,00 доларів США терміном до 23 листопада 2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 листопада 2013 року, комісії в розмірі 0,14 % щомісяця від суми виданого кредиту.
Банком був розрахований та обома сторонами затверджений розмір ануїтетного платежу - 457,01 доларів США.
22 серпня 2013 року між сторонами з метою реструктуризації заборгованості була укладена додаткова угода до кредитного договору № КТНЗАК10580395
від 24 листопада 2006 року (далі - додаткова угода).
Під час судового провадження цивільної справи № 234/3840/15-ц (за позовом
АТ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави), ОСОБА_1 дізнався, що ануїтетний платіж, розрахований банком за кредитним договором в розмірі 457,01 доларів США, не відповідає базовим умовам договору, отже, вирішив, що 24 листопада 2006 року АТ КБ "ПриватБанк" його обманув, вказавши в договорі розмір ануїтетного платежу, який не відповідає відсотковій ставці, вказаній в договорі 10,08 % річних, а відповідає відсотковій ставці 12,86 %.
До договору відповідач не додав графік погашення кредиту, відсутня інформація про сукупну вартість кредиту, банком було введено позивача в оману, вказавши в пункті 1.1. кредитного договору занижені розміри його зобов`язань по погашенню кредиту, щоб спонукати його укласти договір на невигідних для нього умовах.
Якщо б ОСОБА_1 було відомо, за якою відсотковою ставкою він насправді платитиме за кредит, то звернувся б до іншого банку, де сплата відсоткової ставка встановлена нижче. За час кредитування позивач переплачував відповідачу грошові кошти, останній отримував прихований прибуток за підвищеною відсотковою ставкою, та застосував до нього нечесну підприємницьку практику.
ОСОБА_1 просив визнати кредитний договір № КТНЗАК10580395
від 24 листопада 2006 року недійсним, застосувати наслідки недійсності договору: визнати договір застави рухомого майна № КТНЗАК10580395 від 24 листопада 2006 року недійсним, зняти обтяження з предмету застави, - автомобіля марки "Chrysler" модель "Sebring", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" грошову суму, отриману відповідачем понад
25 228,00 доларів США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02 листопада
2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним кредитний договір № КТНЗАК10580395 від 24 листопада
2006 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" з моменту його укладення.
Визнано недійсним договір застави № КТНЗАК10580395 від 24 листопада
2006 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" з моменту його укладення.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 19 244,84 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на
02 листопада 2018 року складає 541 893,56 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" витрати позивача на проведення експертизи в розмірі 6 932,80 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" витрати ОСОБА_1 на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд зазначив, що формування волі позичальника щодо укладення спірного правочину відбувалось під впливом інформації, яка не відповідала дійсності. При виконанні спірного правочину виникли не передбачені втрати боржника, а тому, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи № 1106/17/472/473/18-22, вбачається наявність в діях відповідача умислу, який полягає в замовчуванні реальної ціни пропонованої фінансової послуги та декларуванні в кредитному договорі заниженої ціни у вигляді значення відсоткової ставки, нижчої від реальної процентної ставки. Фактично споживача введено в оману, коли під час пропонування продукції надано у нечіткий, незрозумілий, двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Умови кредитного договору суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним.
Встановивши наявність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору, суд вважав необхідним й визнати недійсним з моменту вчинення оспорюваного кредитного договору і договір застави, як наслідок, оскільки цей договори є похідним від головного.
Інші вимоги позивача, що стосуються зняття обтяження заставного майна, не є підставою для задоволення вимог, через що суд відмовив у їх задоволенні.
Постановою Донецького апеляційного суду від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 листопада
2018 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору № КТНЗАК10580395 від 24 листопада 2006 року та договору застави рухомого майна
№ КТНЗАК10580395 від 24 листопада 2006 року, стягнення грошової суми відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в розмірі
7 040,01 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору № КТНЗАК10580395 від 24 листопада 2006 року та договору застави рухомого майна № КТНЗАК10580395 від 24 листопада 2006 року, стягнення грошової суми, апеляційний суд виходив із недоведеності позивачем заявлених позовних вимог щодо наявності умислу в діях відповідача стосовно навмисного ведення позивача в оману. Позивач був проінформований про істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів.
Апеляційний суд не взяв до уваги висновок судово-економічної експертизи
№ 1106/17/472/473/18-22, оскільки експертом застосовано постанову Правління Національного банку України "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту"
від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
25 травня 2007 року за № 541/13808, в той час коли кредитний договір між сторонами був укладений 24 листопада 2006 року, тобто до введення в дію цих Правил.
Щодо договору застави рухомого майна № КТНЗАК10580395 від 24 листопада 2006 року апеляційний суд вказав про те, що він також укладений між сторонами з дотриманням норм цивільного законодавства, підстав для визнання його недійсним не встановлено, зазначений договір є самостійним і не є правовим наслідком кредитного договору.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Снєжко А. Г. через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 26 березня
2019 року, а рішення Краматорського міського суду Донецької області
від 02 листопада 2018 року залишити без змін, змінивши його та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 18 244,84 доларів США в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на день ухвалення рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не звернуто уваги на те, що в позовній заяві позивач якраз і вказував про наявність умислу в діях банку. В порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів", позивачу не була надана повна і об?єктивна інформація щодо сукупної вартості кредиту та реальної відсоткової ставки, що призвело до укладення споживачем кредитного договору на невигідних для нього умовах. Відсутність виписок з рахунків та меморіальних ордерів, інших документів, не є порушенням порядку проведення експертизи. Судом першої інстанції правильно застосовано Закон України "Про захист прав споживачів", чого не було зроблено апеляційним судом.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Краматорського міського суду Донецької області.
У червні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Снєжко А. Г. на постанову Донецького апеляційного суду від 26 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого
2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 24 листопада 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № КТНЗАК10580395.
Відповідно до умов пункту 1.1 кредитного договору позивач отримав кредит в розмірі 25 228,00 доларів США терміном до 23 листопада 2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 листопада
2013 року, комісії в розмірі 0,14 % щомісяця від суми виданого кредиту. Позивач повинен був надавати банку кошти в розмірі 457,01 доларів США щомісяця. Кредит видавався на наступні цілі: купівлю автомобіля та сплату страхових платежів.
Згідно пункту 6.5. кредитного договору детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у пунктах 1.1, 2.27, 2.29, 3.11, 6.2 договору: сума кредиту, відсотки, винагороди, комісії, неустойки, затрати, збитки.