Постанова
іменем України
12 травня 2020 року
м. Київ
справа № 467/806/18
провадження № 51-478 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Короля В.В.,
суддів: Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Сингаївської А.О.,
потерпілого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області
від 1 листопада 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду
від 24 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150130000190, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Арбузинка Миколаївської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 1 листопада 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу у розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 18 квітня 2018 року близько 9 години 30 хвилин, знаходячись біля домоволодіння, яке розташоване по провулку АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово під час сварки, умисно наніс ОСОБА_1 один удар кулаком правої руки в обличчя, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає висновок судово-медичної експертизи належним чином не вмотивованим та помилковим. На думку потерпілого, експерт не відповів на всі поставлені йому питання, не врахував, що він перебував на лікуванні більше ніж двадцять один день. Вказує на те, що йому спричинено середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Крім того зазначає, що суд взяв до уваги недопустимий доказ, а саме висновок експерта, який ґрунтується на медичних документах, отриманих у незаконний спосіб. Також вказує, що ухвалою слідчого судді було призначено додаткову судово-медичну експертизу за клопотанням слідчого, який не мав на це повноважень. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки в ній не зазначено підстав, на яких апеляційну скаргу потерпілого визнано необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Сингаївська А.О вважала касаційну скаргу потерпілого необґрунтованою і просила її залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілого ОСОБА_1, який просив задовольнити його касаційну скаргу, прокурора Сингаївської А.О., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно ж із вимогами статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Наведені вимоги судами першої та апеляційної інстанцій було дотримано в повному обсязі.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, потерпілий не погоджується із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку. А тому суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами.
Водночас, висновки суду щодо встановлення механізму вчинення злочину, з якими не погоджується потерпілий, ґрунтуються на показаннях ОСОБА_2 та даних, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту за його участю
від 9 липня 2018 року, з яких убачається, що 18 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт, в ході якого останній наніс потерпілому тілесне ушкодження в область обличчя; показаннях свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що вони бачили 18 квітня 2018 року конфлікт між ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1, проте безпосередньо нанесення ударів не бачили та не бачили будь-яких сторонніх предметів, які летіли би в бік потерпілого ОСОБА_1 .
Також ці висновки узгоджуються з даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи № 268-М від 18 травня 2018 року та у висновку додаткової судово-медичної експертизи № 319-М від 8 червня 2018 року.
Крім того, як видно з касаційної скарги, потерпілий не оспорює та не заперечує такої обставини, як виникнення конфлікту між ним та ОСОБА_2 на місці події, однак оспорює висновки суду про заподіяння йому саме легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Стосовно ж характеру спричинених потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, то ці висновки суду першої інстанції ґрунтуються на даних висновку додаткової судово-медичної експертизи № 319-М від 8 червня 2018 року та показаннях експерта ОСОБА_7 в судовому засіданні.
Так, згідно з вказаним висновком у ОСОБА_1 виявлено перелом лівої виличної кістки, крововилив у склеру і кон`юнктиву лівого ока, синці обличчя, закрита черепно-мозкова травма, яка проявилася струсом головного мозку. Дані тілесні ушкодження могли утворитись від дії тупих твердих предметів та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.
При цьому судово-медичний експерт у висновку обґрунтував, чому саме строк перебування на лікуванні потерпілого ОСОБА_1 не впливає на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, що були йому спричинені. Зокрема, у даному додатковому висновку судово-медичної експертизи зазначено, що тривале перебування потерпілого ОСОБА_1 на лікуванні (більш ніж 21 день) може бути пов`язане з індивідуальною тактикою лікаря.
Вказане додаткове експертне дослідження було проведено на підставі ухвали слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 1 червня 2018 року саме у кримінальному провадженні № 12018150130000190, чим спростовуються доводи потерпілого про призначення додаткової судово-медичної експертизи у іншому провадженні.
Також у цій ухвалі слідчим суддею було вирішено питання про надання у розпорядження судово-медичного експерта медичної картки № 902/248 стаціонарного хворого ОСОБА_1 . При цьому саме відсутність цієї медичної документації й було основною причиною невстановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому, у ході попередньої судово-медичної експертизи згідно з висновком № 268-М від 18 травня 2018 року.