Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 466/4044/17
провадження № 61-40935св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 :
позивач - ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: Шевченківська районна державна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
учасники справи за позовом ОСОБА_4 :
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, на постанову апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2018 року в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5, про визнання права на реєстрацію місця проживання за місцем фактичного проживання.
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивований тим, що ОСОБА_1 з 28 квітня 2007 року перебуває з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. За час подружнього життя у них народилась дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 . З того часу вони троє, як одна сім`я, проживають в квартирі АДРЕСА_1 . Спірна квартира належить відповідачу на праві власності, однак за вказаною адресою фактичного проживання відповідач не реєструється, при цьому не надає згоди на реєстрацію ОСОБА_1 її з малолітньою донькою. Такими діями відповідача порушенні її права, а також дочки на реєстрацію місця проживання.
ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 просила:
визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 ;
стягнути з ОСОБА_3 судові витрати.
У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення права на користування житлом і зняття з реєстрації.
Позов ОСОБА_4 обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є його дочкою, яка на цей час зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2, хоча фактично там не проживає близько 10 років. З часу реєстрації шлюбу із ОСОБА_3, вона постійно проживає з ним та їх малолітньою дочкою ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 . Оскільки між ним, як власником квартири та ОСОБА_1 не досягнуто згоди щодо збереження за нею прав на користування квартирою, тому вважав, що таке право вона втратила згідно частини другої статті 405 ЦК України.
Крім цього, ОСОБА_4 не має можливості вільно розпоряджатися належною йому на праві власності квартирою, оскільки в ній зареєстрована ОСОБА_1 . А тому має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
ОСОБА_4 просив:
позбавити ОСОБА_1 права на користування житлом і зняти її з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді: Зими І. Є., від 26 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач ОСОБА_1 зазначає, що з боку відповідача ОСОБА_3 порушені її права, а також права малолітньої дочки ОСОБА_7 на реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 . Однак як вбачається з матеріалів справи, відповідач в процесі розгляду подав заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 визнав повністю. Таким чином, спростовується позиція ОСОБА_1 про те, що будь-яким чином оспорюється право на реєстрацію її з дочкою за фактичним місцем проживання з боку відповідача ОСОБА_3 . Разом з цим, ОСОБА_1 повідомила суду, що квартира по АДРЕСА_4 перебуває в іпотеці банку. Згідно частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. З врахуванням розбіжностей у показаннях учасників процесу, судом зобов`язано ОСОБА_1 надати докази, які підтверджують або спростовують те, що вказана квартира по АДРЕСА_5 перебуває в іпотеці банку, оскільки це може вплинути в подальшому на вирішення справи. Однак ОСОБА_1 в судові засідання в подальшому не з`являлась, вказані докази не подала. А згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Представник ОСОБА_4 вважав, що його вимоги підлягають до задоволення із одночасним визнанням за ОСОБА_1 права на реєстрацію місця проживання по АДРЕСА_5 . Водночас відповідач ОСОБА_3 не заперечував вимог ОСОБА_1 про визнання за нею і дочкою права на реєстрацію в спірній квартирі. Також суду не надано доказів того, що позивачем за первісним позовом порушені будь-які права ОСОБА_4, оскільки він не є єдиним власником квартири за адресою: АДРЕСА_3, а малолітня ОСОБА_2 є співвласником вказаного нерухомого майна. Відтак, на ОСОБА_1, як на законному представнику малолітньої дочки, лежить обов`язок по утриманню та користуванню майном, що належить її дитині.
Тому суд зробив висновок, що позов ОСОБА_1 а також позов третьої особи ОСОБА_4 подані завідомо безпідставно і мають очевидно штучний характер, оскільки права учасників процесу жодним чином не порушені. ОСОБА_1 не зверталась до компетентного органу із заявою про зняття її з малолітньою дочкою з реєстрації по АДРЕСА_6 перереєстрацією по АДРЕСА_5, натомість подала позов до суду про порушення її прав. Незважаючи також на те, що її малолітня дочка зареєстрована та є співвласником квартири по АДРЕСА_3 . Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 про визнання права на реєстрацію місця проживання за місцем фактичного проживання, а також вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 про позбавлення права на користування житлом і зняття з реєстрації є безпідставні та не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2018 року апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про те, що відсутні докази того, що будь-яким чином оспорюється право на реєстрацію ОСОБА_1 та її доньки за фактичним місцем проживання з боку відповідача ОСОБА_3 не зверталась до компетентного органу із заявою про зняття її з малолітньою дочкою з реєстрації по АДРЕСА_6 перереєстрацією по АДРЕСА_5, натомість подала позов до суду про порушення її прав. Незважаючи також на те, що її малолітня дочка зареєстрована та є співвласником квартири по АДРЕСА_3 .Звертаючись до суду ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не вказали, які саме їх законні права та інтереси порушені. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки захисту підлягає цивільне право у разі його порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Аргументи учасників справи
У липні 2018 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та направити справу новий розгляд до апеляційного суду. При цьому посилалася на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ЦПК передбачено окремо поняття "зміст позовних вимог" та окремо поняття "обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги", матеріали справи не містять доказів, що відповідач визнав заявлені нею вимоги, а визнав лише обставини, про які зазначено у позові. Тому суди першої та апеляційної інстанцій, ототожнивши юридичні терміни "предмет позову" (позовні вимоги) та "підстави позову" при визнанні ОСОБА_3 підстав позову, помилково ствердили про визнання останнім предмету позову.
Зазначає, що в апеляційній скарзі наголошувала, що не відповідають фактичним обставинам справи і твердження суду про те, що позов поданий завідомо безпідставно і має очевидно штучний характер, оскільки права учасників процесу жодним чином не порушені, позаяк місцевий суд для підтвердження наведених висновків не зазначив у рішенні якими саме доказами вони підтверджуються.