Постанова
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 212/2-5412/11-ц
провадження № 61-3753св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - прокурор м. Вінниці в інтересах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
позивач за зустрічним позовом- ОСОБА_2,
відповідачі за зустрічним позовом: публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", ОСОБА_1,
позивач за другим зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідачі за другим за зустрічним позовом: ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Вінницької області
від 22 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Голоти Л. О., Зайцева А. Ю., Рибчинського В. П.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2009 року прокурор м. Вінниці в інтересах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з кредитним договором від 18 січня 2008 року № 1337, який укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі керуючого філією - Вінницьке міське відділення № 8672 ВАТ "Державний ощадний банк України", ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 375 750,00 грн, зі сплатою 15,5 % річних за користування кредитом строком на 7 років, тобто до 18 січня 2015 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 18 січня 2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О. О. посвідчено договір іпотеки майнових прав за реєстровим № 259.
Відповідно до пункту 1.2 вищезазначеного договору позичальником було передано в іпотеку майнові права, які належать іпотекодавцю за договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О. О. 18 січня 2008 року, за реєстровим № 255 на: земельну ділянку, площею 0,1519 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .
Також на забезпечення виконання зобов`язань за указаним кредитним договором між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі керуючою філією - Вінницьке міське відділення № 8672 був укладений договір поруки № 634, відповідно до пункту 2.1 якого у разі порушення боржником виконання зобов`язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов`язання боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору.
Згідно з пунктом 3.1 договору поруки поручитель відповідає за зобов`язаннями за вищезазначеним кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Працівники філії - Вінницьке міське відділення № 8672 ВАТ "Державний ощадний банк України" неодноразово попереджали боржника та поручителя про настання терміну погашення кредиту та відсотків за його користування.
Проте, ОСОБА_1 не дотрималась термінів погашення кредиту та відсотків за його користування, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 14 березня 2014 року за кредитним договором від 18 січня 2008 року № 1337 складала 822578,16 грн, з яких: 344437,53 грн - заборгованість за основним боргом, з них прострочена заборгованість у розмірі 295231,86 грн, 242171 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, з них прострочені проценти в розмірі 240562,05 грн; 235969,63 грн - заборгованість за пенею за прострочення платежів за кредитом.
ОСОБА_1 добровільно сплатити борг відмовляється, що стало підставою звернення прокурора м. Вінниці в інтересах ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми простроченої заборгованості.
В ході судового розгляду справи ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ВАТ "Державний ощадний банк" філія - Вінницьке відділення № 8672 про визнання кредитного договору від 18 січня 2008 року за № 1337 недійсним, з тих підстав, що кредитний договір укладався від її імені племінником ОСОБА_4, який отримав кошти за цим кредитним договором та повністю розпорядився ними, придбавши земельну ділянку, яку оформив на свою тітку ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу та передав у заставу.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 про визнання договору поруки від 18 січня 2008 року №634 недійсним.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 договір поруки від 18 січня 2008 року №634 не підписував.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 червня 2016 року, первісний позов прокурора задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором від 18 січня 2008 року № 1337 в сумі 822578,16 грн, з яких основний борг - 344437,53 грн, проценти за користування кредитними коштами 242171,00 грн, пеня за простроченим основним боргом та процентами 240562,05 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 6890 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним договір поруки, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ВАТ "Державний ощадний банк України" філії - Вінницьке міське відділення № 8672 від 18 січня 2008 року № 634.
Стягнуто з АТ "Ощадбанк" в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" судовий збір в дохід держави в розмірі 551,20 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2016 року виправлено допущену описку в резолютивній частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2016 року у даній справі, та в резолютивній частині рішення суду суму стягнутої пені зазначено правильно, а саме "235969,63 грн" замість "240562,05".
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 червня 2016 року в частині залишення без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2016 року в частині вирішення позовних вимог прокурора м. Вінниці в інтересах ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення суми простроченої заборгованості скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 червня 2016 року залишено без змін.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, задоволено частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2016 року в частині вирішення позовних вимог прокурора м. Вінниці в інтересах ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення суми простроченої заборгованості скасовано, та ухвалено у цій частині нове рішення, яким первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором в сумі 802708,68 грн, з яких: основний борг у розмірі 344437,53 грн, проценти за користування кредитними коштами у розмірі 244072,48 грн, пеня за простроченим основним боргом та процентами у розмірі 214198,67 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення у справі, апеляційний суд, встановивши, що у відповідача у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість, дійшов висновку про те, що вона підлягає стягненню в судовому порядку на підставі поданих доказів банком, які не спростовані відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2018 року ОСОБА_1 подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі дослідив докази у справі та дав їм неналежну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України дійшов необґрунтованого висновку про дійсність договору про надання споживчого кредиту, оскільки він не відповідає вимогам статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, прокурором не доведено належними та допустимими доказами надання позичальнику як споживачу фінансових послуг банку повної інформації про кредитні умови. Розрахунок платежів споживача проведений поверхово, оскільки у ньому зазначено тільки два показники: дату платежу та суму, що підлягає сплаті і не зрозуміло для споживача, оскільки не зазначено із чого складаються указані суми та на момент укладення договору взагалі відсутня інформація щодо кінцевих сум. Крім того, заявник вважав, що апеляційний суд, досліджуючи розрахунок заборгованості за кредитним договором не звернув увагу на пункт 5.2 кредитного договору, згідно з яким позичальник зобов`язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період за який сплачується пеня від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення. Проте, апеляційним судом за всі періоди стягнення коштів ставка не вірно зазначена в новому розрахунку позивача. Також у розрахунку заборгованості містяться неточності. Крім того, апеляційна інстанція розглядаючи справу не звернула увагу на обставини, які свідчили про фактичне виконання рішення суду, що було підтверджено копією постанови про звільнення майна з-під арешту від 19 січня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку 42 234,22 грн.