ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа №825/389/17
адміністративне провадження №К/9901/31458/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду (суддя Лобан Д. В.) від 05 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Мельничук В. П., судді: Лічевецький І. О., Мацедонська В. Е.) від 15 червня 2017 року у справі № 825/389/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ч" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Ч" (далі - ТОВ "Агро Ч") звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2017 року № 0000111400, 0000141400, 0000121400, 0000131400.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не може свідчити про безтоварність укладеного правочину та спричиняти негативні наслідки для позивача. Будь-яких доказів щодо обізнаності ТОВ "Агро Ч" про фіктивне підприємництво його контрагента (ТОВ "КТТК") та здійснення ним незаконної фінансово-господарської діяльності представником відповідача суду не надано. Також, суди попередніх інстанцій стверджують, що взаємовідносини між ТОВ "КТТК" та ТОВ "Агро Ч" були підтверджені показаннями свідків: комерційного директора ТОВ "КТТК" - Пономарьова В.О., водіїв (ФОП) - Квітки С. І. та Пахомова В. В. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій звертають увагу, що весь поставлений товар ТОВ "Агро Ч" його контрагентом (ТОВ "КТТК") в подальшому було продано, тобто здійснювалася господарська діяльність, за яку позивачем отримано дохід.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ГУ ДФС у Чернігівській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС у Чернігівській області посилається на наявність кримінального провадження від 08 грудня 2015 року № 12015000000000630, за яким ТОВ "КТТК" підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Також відповідач зазначає, що за даними товарно-транспортних накладних у періоді 2014 - 2016 років перевезення вантажів для ТОВ "Агро Ч" здійснювало близько 70 водіїв, проте відповідно до протоколів допитів свідків, що складені на підставі проведених допитів водіїв, встановлено, що перевезення водіями: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не здійснювались взагалі. Вказані особи зазначили, що підприємства TOB "КТТК" та ТОВ "АГРО-Ч" їм невідомі, договори з даними підприємствами не укладали, перевезення за замовленнями цих компаній не здійснювали. ГУ ДФС у Чернігівській області вважає, що позивачем порушено п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, підп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: включено до витрат нереальні господарські взаємовідносини з ТОВ "КТТК" в сумі 1 317 953 грн, в т. ч. за 2014 рік - 1 317 953 грн, завищено втирати (собівартість) на загальну суму 2 062 307 грн, в т. ч. 2015 рік - 1 931 869 грн, в І кв. 2016 року - 130 438,1 грн.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 червня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 травня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 07 липня 2016 року № 973 працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірки ТОВ "Агро Ч" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 лютого 2013 року по 31 квітня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05 вересня 2016 року № 351/14/38590000.
Не погоджуючись з даним актом перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Чернігівській області заперечення від 13 вересня 2016 року № 49. У відповідності до наказу ГУ ДФС у Чернігівській області від 13 грудня 2016 року № 1628 термін проведення документальної перевірки ТОВ "АГРО Ч" продовжено з 14 грудня 2016 року тривалістю 5 робочих днів.
За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки від 27 грудня 2016 року № 468/14/38590000, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ "Агро Ч" вимог:
- підп. 138.2, п. 138.8, ст. 138, підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижена сума податку на прибуток підприємств, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 237 232,00 грн за 2014 рік;
- підп. "а" п. 198.1, абз. 1,2 підп. 198.3, ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ "Агро Ч" занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 549 964,00 грн у т. ч.: за лютий 2014 року на суму ПДВ 12 848,00 грн, за березень 2014 року на суму ПДВ 32 372,00 грн, за квітень 2014 року на суму ПДВ 5 485,00 грн, за травень 2014 року на суму ПДВ 10 980,00 грн, за червень 2014 року на суму ПДВ 5 334,00 грн, за липень 2014 року на суму ПДВ 17 833,00 грн, за серпень 2014 року на суму ПДВ 29 432,00 грн, за вересень 2014 року на суму ПДВ 14 149,00 грн, за жовтень 2014 року на суму ПДВ 35 786,00 грн, за листопад 2014 року на суму 38 960,00 грн, за липень 2015 року на суму 190 702,00 грн, за листопад 2015 року на суму 156 083,00 грн, та завищено залишок від`ємного значення на загальну суму 128 929,00 грн за березень 2016 року.
В подальшому ГУ ДФС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2017 року, а саме:
- № 0000111400 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 29 6540,00 грн (в т. ч. основного платежу - 237 232,00 грн, штрафних (фінансових) санкцій - 59 308,00 грн);
- № 0000141400 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на суму 15 624,00 грн;
- № 0000121400 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 687 455,00 (в т. ч. основного платежу - 549 964,00 грн, штрафних фінансових санкцій - 137 491,00 грн);
- № 0000131400 про встановлення завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 128 929,00 грн.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, ТОВ "Агро Ч" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано будь-яких належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання правочину з отримання позивачем послуг від його контрагента, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків, та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту. Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам ПК України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 січня 2017 року № 0000111400, 0000141400, 0000121400, 0000131400 з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
За визначенням ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.