ПОСТАНОВА
Іменем України
18 травня 2020 року
Київ
справа №805/126/17-а
адміністративне провадження №К/9901/31610/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року (суддя Бабіч С.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Сухарьок М.Г., Ястребова Л.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005201200 від 01 грудня 2016 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1 235,95 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) земельного податку за період з 01 березня 2016 року по 28 березня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що статтею 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669) передбачено звільнення суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції (далі - АТО), на період її проведення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а тому, оскільки воно як суб`єкт підприємницької діяльності здійснює свою діяльність саме на цій території, то на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО звільняється від виконання обов`язку зі сплати за користування землею.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позов задоволено.
Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що Товариство провадить господарську діяльність в зоні проведення АТО, отримало сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, а відтак на період проведення АТО звільняється від виконання обов`язку зі сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі Інспекція зазначала про правомірність прийнятого нею рішення з огляду на те, що позивач самостійно задекларував та подав до податкового органу декларацію про нарахування плати за землю, яку він сплатив з порушенням встановленого Податковим кодексом України (далі - ПК України) строку, а тому податковий орган у відповідності з вимогами статті 126 ПК України визначив відповідальність платника податку у вигляді штрафу за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; крім того земельна ділянка, якою користувався та за яку сплачував позивач, знаходиться на території Добропільської міської ради, яка, в свою чергу, не відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1276-р.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що посадовими особами Інспекції проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкового зобов`язання Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (податкова адреса: Донецька область, м.Лиман, вул.Кірова, 22) земельного податку з юридичних осіб у період з 01 березня 2016 року по 28 березня 2016 року, за результатами якої складено акт №4/12/40150216 від 16 листопада 2016 року.
За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пункту 287.3 статті 287 ПК України у зв`язку із несвоєчасною сплатою сум узгоджених податкових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб у загальній сумі 12 359,50 грн., в т.ч. до 30 днів - 12 359,50 грн (10%) по податковій декларації за 2016 рік від 23 лютого 2016 року №9022901550 з датою нарахування 01 березня 2016 року, дата сплати - 28 березня 2016 року, кількість днів затримки - 27.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0005201200 від 01 грудня 2016 року, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% за платежем "Земельний податок з юридичних осіб" у сумі 1 235,95 грн.
Податковий борг позивача зі сплати земельного податку з юридичних осіб у сумі 1 235,95 грн. виник на підставі самостійно узгоджених платником податків податкових зобов`язань, задекларованих у податковій декларації з плати за землю за 2016 рік за період з 01 березня 2016 року по 28 березня 2016 року.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Аналогічний обов`язок платника податків закріплений і в підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, згідно з яким платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.136, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.