Постанова
іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 465/3105/17
провадження № 51-5596 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Франківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 4 роки, за ч. 4 ст. 296 КК - на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо застави, процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період із листопада 2016 року до 12 лютого 2017 року за місцем свого постійного проживання на АДРЕСА_1 зберігав бойовий припас, а саме наступальну осколкову ручну гранату РГД-5.
Крім того, 12 лютого 2017 року о 08:30 ОСОБА_1 , перебуваючи у під`їзді будинку № 173 на вул. Городоцькій у м . Львові, будучи в стані алкогольного сп`яніння, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з мотивів явної неповаги до суспільства, попередньо взявши з вказаного місця зберігання бойовий припас, а саме - наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, витягнув із неї запобіжну чеку, привівши у бойовий стан, та кинув через вікно на прибудинкову територію, де вказаний боєприпас вибухнув.
Також, ОСОБА_1 за місцем свого постійного проживання, а саме у приміщенні горища, що належить до квартири № 142 у згаданому будинку, зберігав такі бойові припаси: 6 патронів калібру 5,45 мм до автомата Калашникова, 46 пістолетних патронів калібру 9 мм (9x19мм) до пістолета Парабелум (Люгер), 194 патрони калібру 22WMR до мисливської вогнепальної нарізної зброї, 5 корпусів гранат РГД-33, 2 дистанційні трубки підривача Ковешникова, 1 електропіропатрон ЕПУ-253, 3 частини підривачів гранат часів Другої світової війни, 1 ручну димову гранату РДГ-2Б, 2 реактивні освітлювальні патрони калібру 30 мм, 1 капсуль детонатора №8А та 4 капсулі детонаторів Sprengkapsel № 8 часів Другої світової війни.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 06 серпня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив без оцінки ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що повторне незаконне зберігання та використання зброї ОСОБА_1 могло призвести до негативних наслідків, зокрема до смерті чи каліцтва сторонніх осіб.
Разом з тим сторона обвинувачення наголошує на тому, що нові злочини засуджений вчинив одразу після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення, підтверджує відсутність щирого каяття та вказує на намагання уникнути негативних наслідків для себе у виді реального покарання за вчинені злочини.
Вважає, що висновок суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, з яким погодився апеляційний суд, не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених ст. 65 КК.
Крім того, суд апеляційної інстанції не вказав, яким чином наведені ним і судом першої інстанції пом`якшуючі покарання обставини разом із даними про особу засудженого з огляду на індивідуальні особливості вчинення кримінального правопорушення та об`єктипосягання істотно знижують ступінь тяжкості злочину, а також перебувають у такому співвідношенні одна з одною, щоб можна було впевнено стверджувати про доцільність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Прокурор свої доводи обґрунтовує також і тим, що суд не врахував обтяжуючої обставини, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, а посилання суду як на одну із обставин для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на те, що засуджений є єдиним, хто може утримувати його стару матір, яка має критично незадовільний стан здоров`я, є безпідставним, оскільки ця обставина не заважала йому вчинити злочини, за які він і раніше був засуджений до реальної міри покарання. А тому, на думку прокурора, з огляду на вищенаведене, призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК є безпідставним та недостатнім для виправлення обвинуваченого.
Сторона обвинувачення вважає, що апеляційний суд необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, а доводів в апеляційній скарзі в цій частині, порушуючи вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), належним чином не перевірив та не надав належних відповідей на них і, як наслідок, постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 370 КПК, є незаконною, необґрунтованою і невмотивованою.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Кравчишина Р. Б. вказує на безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів та законність і обґрунтованість судового рішення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Матюшева О. В. у судовому засіданні підтримала доводи касаційної скарги і просила задовольнити її вимоги.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте ухвала апеляційного суду цим вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.