Постанова
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 522/13179/17
провадження № 61-38352 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року у складі судді Бойчука А. Ю. та постанову апеляційного суду Одеської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Калараша А. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1, громадянка Російської Федерації, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_6, після смерті якого відкралася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 174,1 кв. м, житловою площею 128,2 кв. м, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право приватної власності від 13 жовтня 2005 року.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є вона та її баба, мати померлого - ОСОБА_3 . У січні 2014 року вона звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
16 лютого 2016 року приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документа на квартиру.
Вважала, що вона фактично прийняла спадщину після смерті батька, проте у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_6 .
У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син - ОСОБА_6, після смерті якого відкралася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 174,1 кв. м, житловою площею 128,2 кв. м, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 13 жовтня 2005 року. Вона та ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 .
У травні 2014 року вона звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті сина. У матеріалах спадкової справи відсутній оригінал правовстановлюючого документа на вищевказану квартиру.
Вона, як спадкоємець першої черги, після смерті сина на підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України є власником Ѕ частки спадкового майна, зазначеної квартири, проте у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті сина.
З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті сина - ОСОБА_6 .
У січні 2018 року ОСОБА_5 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визначення частки померлої у спільному сумісному майні подружжя, визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що з 30 квітня 1993 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі. Вона є донькою ОСОБА_7 від іншого шлюбу, а ОСОБА_3 є її зведеною сестрою.
Спірна квартира АДРЕСА_1 була набута ОСОБА_6 та її матір`ю - ОСОБА_7 за час зареєстрованого шлюбу, за спільні кошти, вони вели спільний бізнес, останні 21 січня 2014 року були вбиті у результаті збройного нападу за своїм місцем проживання, за фактом чого порушено кримінальне провадження, по якому слідство триває.
Таким чином, вищевказані обставини свідчать про те, що спірна квартира належала у рівних частках подружжю ОСОБА_6 та ОСОБА_7, спадкоємцем першої черги якої є вона. У добровільному порядку згоди щодо прийняття спадщини та поділу спадкового майна з ОСОБА_1, ОСОБА_3 вони дійти не можуть.
02 червня 2014 року вона звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Вона позбавлена можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері, оскільки між спадкодавцями не було визначено частки у спадковому майні, а спірна квартира була оформлена лише на ОСОБА_6 . Вважала, що наявні підстави для визначення за ОСОБА_7 Ѕ частки спільного сумісного майна подружжя, у тому числі квартири АДРЕСА_1 .
З урахуванням викладеного ОСОБА_5 просила суд визначити за ОСОБА_7, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, право на Ѕ частку спільного сумісного майна подружжя, квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на Ѕ частку вказаної квартири у порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_7 .
Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року позов ОСОБА_1, позов ОСОБА_3 та позов ОСОБА_5 було об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на ј частку квартири АДРЕСА_1 .
Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом на ј частку квартири АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності у порядку спадкування за законом на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які померли ІНФОРМАЦІЯ_1, при житті поділу належного їм майна здійснено не було, останні вели спільне господарство, приймали спільну участі у підприємницькій діяльності, що свідчить про належність їм у рівних частках усього спадкового майна.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6, якому належала Ѕ частка квартири, унаслідок чого мають право на рівні частки на спадщину, а саме по ј частці спірної квартири. ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7, якій належала Ѕ частка квартири, тому має право на спадщину після смерті матері на Ѕ частку спірної квартири.
ОСОБА_5 строк позовної давності, про застосування якого заявлено представником ОСОБА_3, не пропущено, оскільки 01 грудня 2015 року приватний нотаріус відмовив їй у включені до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 29 травня 2018 року апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишені без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірна квартира набута у власність ОСОБА_6 за час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_7, які під час розбійного нападу 21 січня 2014 року у спірній квартирі разом знаходились та проживали й разом загинули унаслідок цього розбійного нападу. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не спростовано презумпцію спільності майна подружжя, належними доказами не підтверджено, що спірна квартира набута ОСОБА_6 за його особисті кошти. Таким чином, спірна квартира належала у рівних частках спадкодавцям ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тобто кожному по Ѕ частці.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, якому належала Ѕ частка квартири, мають право власності кожна по ј частці спірної квартири. ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, якій належала Ѕ частка квартири, має право власності на Ѕ частку цієї квартири. Строк позовної давності, про застосування якого заявлено представником ОСОБА_3, ОСОБА_5 не пропущено, оскільки у грудні 2015 році вона дізналась про порушення своїх прав, а з позовом звернулась у січні 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 липня 2018 року та від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 522/13179/17 з Приморського районного суду м. Одеси.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді доповідачеві - Гульку Б. І .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - мотивована тим, що ні ОСОБА_3, ні її представник не були повідомлені апеляційним судом про розгляд справи 29 травня 2018 року.
ОСОБА_5 пропущено строк позовної давності, про застосування якого було заявлено представником ОСОБА_3, оскільки 01 грудня 2015 року приватним нотаріусом було відмовлено останній у включенні до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_6, проте ця відмова нотаріуса ОСОБА_5 не оскаржується, не може пов`язуватися з моментом коли остання довідалась про порушення прав своїх прав. ОСОБА_5 дізналась про порушення прав після смерті матері - ОСОБА_7, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з позовом до суду звернулася у січні 2018 року.
Положеннями законодавства не передбачено підстав для поділу спільного сумісного майна подружжя, яке померло.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - мотивована тим, що поділ майна є неможливим, якщо обоє з подружжя померли, оскільки вирішується питання щодо прав та обов`язків померлих осіб. ОСОБА_5 звернулась до суду з пропуском строку позовної давності, так як строк на звернення нею до суду пов`язується з моментом спливу строку подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері, тобто починаючи з 22 липня 2014 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з відмітками у паспортах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вони з 30 квітня 1993 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 200, 208, т. 1).
ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 13 жовтня 2005 року, оригінал якого було втрачено, належала квартира АДРЕСА_1 .
21 січня 2014 року померли ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвами про смерть від 28 січня 2014 року та від 29 січня 2014 року (а. с. 9, 202, т. 1).
За життя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заповіт не складався.
ОСОБА_1 є дочкою, а ОСОБА_3 - матір`ю ОСОБА_6