Постанова
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 372/4101/15-ц
провадження № 61-8770св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Жданової В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: Служба у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у міст Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у міст Києві, про скасування усиновлення.
Позовна заява мотивована тим, що вони є біологічними батьками
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11 лютого 2012 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3, у зв`язку з чим останнім відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 грудня 2013 року усиновлено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і внесено зміни до її актового запису про народження.
Весною 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом з дитиною ОСОБА_4 виїхали проживати до Республіки Литви, проте згодом відповідач повернувся до України, а ОСОБА_1 залишилася проживати разом з дитиною за кордоном.
Посилаючись на те, що відповідач не спілкується з дитиною та не турбується про її виховання і утримання, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 червня
2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б підтверджували, що порушені цивільні права чи законні інтереси позивачів, а також малолітньої ОСОБА_4 не надано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Справа розглядавсь судами неодноразово.
Постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким скасовано усиновлення ОСОБА_3 дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проведеного на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 грудня 2013 року в справі № 372/4457/13-ц. Поновлено первинний актовий запис про народження ОСОБА_4 № 835, зроблений відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції міста Києва від 28 травня 2010 року із зазначенням відомостей про батька ОСОБА_4 - ОСОБА_2 ; прізвища - ОСОБА_4 ; по батькові - ОСОБА_4 ; місце народження, час народження та ім?я ОСОБА_4 - залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що усиновлення суперечить найвищим інтересам дитини, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції обставини не сприяють усвідомленню дитиною сімейного оточення та родинного затишку. Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради висновок щодо розв`язання спору надати не змогла, оскільки ОСОБА_1 разом з малолітньою ОСОБА_4 не проживають на території України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У травні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, вякій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги заяву ОСОБА_2, яка посвідчена нотаріально, про вимогу позбавити його батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 . Суд встановив обставини, які не відповідають дійсності, зокрема, існування негативних відносин між сторонами, конфлікт в сімейних стосунках під час проживання у Литві, який продовжується до теперішнього часу. Оскаржуване судове рішення порушує його батьківські права, а причини невідповідності усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання встановлено не було, про що свідчить відсутність у справі таких доказів та проведеної перевірки службою у справах сім?ї.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята на основі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року відкрито касацій не провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 372/4101/15-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про скасування усиновлення, призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є біологічними батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений шлюб, який рішенням Обухівського районного суду Київської області від
12 жовтня 2015 року розірвано.
Рішенням Обухівського районного суду від 09 грудня 2013 року ОСОБА_3 усиновлено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, внесено зміни до актового запису про народження.
У 2014 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виїхали до Республіки Литва, де спільно проживали по АДРЕСА_1 до грудня
2014 року. З грудня 2014 року ОСОБА_3 постійно проживає по АДРЕСА_3 .
За повідомленням Служби у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 04 лютого 2019 року
№ 26/02-05 з огляду на те, що ОСОБА_1 разом із малолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, майже 5 років не проживають на території України, дитина не відвідує жодного навчального закладу в місті, Служба не має об?єктивної можливості здійснити необхідну процедуру обстеження житлово-побутових умов дитини, провести безпосередні бесіди з дитиною та її матір?ю, що унеможливлює надання обґрунтованого висновку щодо вирішення спору.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того що усиновлення суперечить інтересам дитини, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження факту виконання ним батьківських обов`язків.
Колегія не погоджується з вказаним висновком апеляційного суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до змісту статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.