Постанова
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 336/1773/17
провадження № 61-5924св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є., Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в складі судді Дмитрюк О. В. від 21 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області в складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А., Трофимової Д. А. від 26 жовтня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про зняття з реєстрації місця проживання, посилаючись на те, що він є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Інша частина квартири належить відповідачу - ОСОБА_2 . Однак фактично з 1999 року відповідач в квартирі АДРЕСА_1 не проживає, оскільки перебуває за межами України в Іспанії, де і мешкає всі ці роки. Указує, що реєстрація місця проживання відповідача в житловому приміщенні лише тому, що таке житло належить йому на праві власності, але фактично він в ньому не проживає, внаслідок чого він, як співвласник несе необґрунтовані витрати на утримання такого житла, є зловживанням своїм правом власності.
Посилаючись на зазначені обставини та статтю 41 Конституції України, статті 317, 386, 391, 405 ЦК України, статтю 156 ЖК України просив суд зняти з реєстрації місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, немає.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги того факту, що зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 є захистом порушеного права позивача ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Зазначену справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 336/1773/17 з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10 грудня 1996 року ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частку від 1/3 частини вказаної квартири після смерті ОСОБА_3 .
Іншу Ѕ частку від 1/3 частини згаданої квартири після смерті ОСОБА_3 успадкував відповідач ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що оскільки відповідач вже тривалий час фактично не проживає в квартирі АДРЕСА_1, тобто ця квартира не є місцем його проживання (перебування), є всі підстави для зняття з реєстрації місця проживання відповідача за вказаною адресою.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.