Постанова
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 761/15883/15-ц
провадження № 61-15445св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Приватне підприємство "Під ключ", Публічне акціонерне товариство "АРТЕМ-БАНК", Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пестич Лариса Василівна,
треті особи: Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник", Товариство з обмеженою відповідальністю "Під ключ"
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року у складі судді Піхур О. В., постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Під ключ" (далі - ПП "Під ключ"), Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК" (далі - ПАТ "АРТЕМ-БАНК"), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пестич Л. В., треті особи: Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" (далі - КП "Житомирбудзамовник"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Під ключ" (далі - ТОВ "Під ключ") про визнання частково недійсним договору іпотеки майнових прав та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що 29 травня 2009 року між ним та ПП "Під ключ", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Під ключ" (далі - ПрАТ "Під ключ"), укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві від 26 травня 2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації права власності на вказану квартиру, оскільки в єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстрована заборона на АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 14 грудня 2007 року, сторонами якого є Управління державної охорони України та КП "Житомирбудзабудовник".
Позивач вважав, що цей договір іпотеки у частині передачі в іпотеку майнових прав на вказану квартиру є недійсним у силу статей 203, 215 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням вимог частини другої статті 583 ЦК України та статті 5 Закону України "Про іпотеку", у редакції, яка була чинною на момент укладення договору іпотеки, оскільки майнові права не могли бути предметом іпотеки.
На підставі викладеного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір іпотеки № 2 від 14 грудня 2007 року в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 ; зняти заборону відчуження об`єкта нерухомого майна - майнових прав на зазначену квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, оскільки спірний договір іпотеки майнових прав на незакінчене будівництво квартири було укладено 14 грудня 2007 року, а позивач уклав договір № 86/110/щ купівлі-продажу майнових прав лише 29 травня 2009 року, тобто вже після укладення оспорюваного договору, а тому права позивача на момент укладення договору не могли бути порушені. Крім того, з укладенням 29 травня 2009 року вказаного договору ОСОБА_1 отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.
При цьому суд зазначив, що позовна вимога про зобов`язання приватного нотаріуса зняти заборону відчуження об`єкта нерухомого майна є похідною вимогою, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою, що позивач у повному обсязі виконав свої грошові зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав, сплативши вартість об`єкта будівництва, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу приватний нотаріус КМНО Пестич Л. В. в особі представника адвоката Серебрянікова В. Є. просила касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки доводи скарги є необґрунтованими та недоведеними. Зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав такі майнові права вже були обтяжені іпотекою, що спростовує твердження позивача про порушення його прав укладенням оспорюваного договору іпотеки.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
06 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 10 жовтня 2007 між КП "Житомирбудзамовник" та ПП "Під ключ" укладено договір № 69 генерального підряду на капітальне будівництво. За умовами договору генеральний підрядник зобов`язався власними силами і засобами збудувати та передати замовнику в установлений даним договором строк об`єкт будівництва - житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на АДРЕСА_1, відповідно до затвердженої проектної документації та умов цього договору, а замовник зобов`язався надати генеральному підряднику будівельний майданчик, передати йому проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені роботи по будівництву об`єкту будівництва та оплатити їх.
14 грудня 2007 між ТОВ "Артем-Банк", правонаступником якого є ПАТ "АРТЕМ-БАНК", Управлінням державної охорони України та КП "Житомирбудзамовник" укладено договір № 1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту на АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаного договору Управління державної охорони України та КП "Житомирбудзамовник" як забудовники, зобов`язалися збудувати за замовленням управителя - ПАТ "АРТЕМ-БАНК" житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою на АДРЕСА_1, ввести їх в експлуатацію та передати об`єкти інвестування (квартири в об`єкті будівництва, які після завершення будівництва стають окремим майном та майнові права на які належать КП "Житомирбудзамовник" і відповідно до протоколу розподілу площ в об`єкті будівництва та переліку № 1, № 2, № 3, № 4, які є невід`ємною частиною договору № 1 від 14 грудня 2007 року) довірителям, а управитель зобов`язався здійснювати фінансування будівництва у порядку, визначеному регламентом фінансування будівництва за рахунок коштів фонду фінансування будівництва.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за договором про організацію спорудження об`єктів будівництва від 14 грудня 2007 року цього ж дня між Управлінням державної охорони України, КП "Житомирбудзамовник" (іпотекодавці) та ТОВ "Артем-Банк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 2, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пестич Л. В. Предметом іпотеки за цим договором є належні іпотекодавцям майнові права на об`єкт будівництва, загальною площею 53 566,82 кв. м, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, у тому числі об`єкти інвестування в об`єкті будівництва, які після завершення будівництва стають окремим майном, а саме: квартири згідно із Переліком № 1, офісні приміщення згідно із Переліком № 2, нежитлові приміщення згідно із Переліком № 3, машиномісця згідно із Переліком № 4, будівництво яких організовує забудовник та фінансування будівництва яких здійснює управитель за рахунок та в інтересах довірителів згідно договору № 1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А від 14 грудня 2007 року, договору на об`єкт будівництва від 14 грудня 2007 року.
У переліку об`єктів інвестування, переданих в іпотеку, вказана квартира № 110, кількість кімнат - 5, загальна площа - 310,54 кв. м, 18 поверх.
29 травня 2009 між ПП "Під ключ" та ОСОБА_1 укладено договір № 86/110/щ купівлі-продажу майнових прав, згідно з яким ОСОБА_1 придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_1, кількість кімнат 3, загальна площа - 125,70 кв. м, поверх 18, секція 1.
24 грудня 2010 року житловий будинок на АДРЕСА_1 зданий в експлуатацію, про що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 24 грудня 2010 року виданий сертифікат відповідності КВ 000562.
26 квітня 2012 року між Управлінням державної охорони України, КП "Житомирбудзамовник" та ТОВ "Під-ключ" укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні, згідно із яким КП "Житомирзамовник" передало, а ТОВ "Під-ключ" прийняло на себе права та обов`язки КП "Житомирбудзамовник" за договором про спільну діяльність в будівництві від 05 вересня 2006 року.
03 грудня 2012 року ОСОБА_1 сплатив повну суму за спірну квартиру, про що складено акт № 109 про здійснення остаточних розрахунків та ПП "Під ключ" видано довідку № 109 від 03 грудня 2012 року, що підтверджує обставину повного розрахунку.
Листом від 14 серпня 2013 року ТОВ "Під-Ключ" повідомило ПАТ "АРТЕМ-БАНК" про неможливість реалізації приміщень № 109 , 110, 403 в будинку АДРЕСА_1 через фонд фінансування будівництва, у зв`язку з великою площею цих приміщень (283,80 кв. м, 310,54 кв. м, 198,23 кв. м). В зв`язку з чим забудовником було прийнято рішення про їх перепланування шляхом поділу на декілька квартир меншої площі, що потягло за собою зміну нумерації квартир, яка станом на 14 серпня 2013 року не співпадає з нумерацією квартир у фонді фінансування будівництва.
03 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 .
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 26 травня 2015 року позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру з посиланням на те, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження на будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 14 грудня 2007 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 у справі № 439/212/14-ц, відступати від якої колегія суддів підстав не вбачає.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він є фактичним власником вищевказаного житлового приміщення.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Установлено, що згідно з договором від 10 жовтня 2007 року № 69, укладеним між КП "Житомирбудзамовник" (замовник) та ПП "Під Ключ" (генеральний підрядник), ПП "Під Ключ" зобов`язалося збудувати та передати замовникові об`єкт будівництва за затвердженою проектною документацією, а КП "Житомирбудзамовник" - надати генеральному підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, а в подальшому - прийняти закінчені роботи з будівництва об`єкта та оплатити їх.