Постанова
Іменем України
08 травня 2020 року
м. Київ
справа № 522/23661/16-ц
провадження № 61-1793св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2017 року у складі судді Кравчук Т. С., та постанову Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Черевка П. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 лютого 2009 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 12 000,00 дол. США в строк до 02 січня 2016 року, про що свідчить відповідний договір та розписка про отримання нею коштів.
ОСОБА_1 свої зобов`язання виконав в повному обсязі, проте ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконує, а тому станом на 08 грудня 2016 року отримані відповідачем кошти не повернуто.
Просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 02 лютого 2009 року у розмірі 12 000,00 дол. США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02 лютого 2009 року в розмірі 12 000,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті на день винесення рішення суду складає 325 972,87 грн. Вирішено питання судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, проте позичальник свої зобов`язання за спірним договором позики належним чином не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість, а тому є підстави для стягнення з відповідача заборгованості.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/23661/16-ц, витребувано її з Приморського районного суду м. Одеси та зупинено виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами помилково не застосовано статті 60, 61 СК України, оскільки кошти отримувались для інвестування об`єкта спільної сумісної власності, а тому діє презумпція спільного права власності подружжя, тому що сторони під час складання розписки перебували у зареєстрованому шлюбі.
Доводи інших учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказував, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Указував, що з урахуванням статті 64 СК України ОСОБА_2 визнала свій обов`язок повернути позикодавцеві грошову суму у розмірі 12 000,00 дол. США, а не 6 000,00 дол. США, яку вона вважає своєю на праві спільної сумісної власності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 02 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла, в якості позики кошти в розмірі 12 000,00 дол. США, для їх використання в будівництві квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язалась повернути всю суму позики після введення об`єкту будівництва в експлуатацію до 02 січня 2016 року. У разі затримки будівництва (введення в експлуатацію) строк повернення позики переноситься до моменту здачі в експлуатацію квартири.
Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, ОСОБА_2 було надано позику в розмірі 12 000,00 дол. США, що підтверджується договором позики від 02 лютого 2009 року та розпискою від 02 лютого 2009 року про отримання вищезазначеної суми.
ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконує.
До теперішнього часу відповідачкою кошти, які було надано їй позивачем на умовах договору позики, не повернуто.
Згідно пунктом 3 договору позики ОСОБА_2 зобов`язана повернути всю позику після введення об`єкту будівництва в експлуатацію до 02 січня 2016 року. У разі затримки будівництва (введення в експлуатацію) строк повернення позики переноситься до моменту здачі в експлуатацію квартири.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №54821593 від 10 березня 2016 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 липня 2009 році, реєстраційний номер майна 2770417.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права