Постанова
іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 171/82/18
провадження № 51-6088км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І.О.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12017040410001479, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Кривого Рогу, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від
8 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК,і призначено йому покарання у виді обмеження волі:
- за ч. 2 ст. 342 КК - на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст. 345 КК - на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Зараховано у строк покарання період його перебування під вартою з моменту затримання 23 листопада 2017 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Згідно з цим вироком ОСОБА_1 засуджено за кримінальні правопорушення, вчинені за таких обставин.
23 листопада 2017 року приблизно о 16:15 поліцейські Апостолівського ВП Нікопольського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 та ОСОБА_3, під час виконання службових обов`язків, з метою з`ясування обставин заподіяння ОСОБА_4 невідомою особою тілесних ушкоджень прибули до магазину в
АДРЕСА_2 ), поблизу якого був ОСОБА_1, що перебував у стані алкогольного сп`яніння. У засудженого, який побачив раніше знайомого йому ОСОБА_3 і достовірно знав, що той є поліцейським, виник злочинний умисел спрямований на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. Після того як поліцейський ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, засуджений, розуміючи протиправний характер вчинюваних ним дій, з метою заподіяння тілесних ушкоджень умисно завдав удару в голову поліцейському ОСОБА_3 скляною пляшкою, спричинивши ушкодженняу вигляді садна у скроневій ділянці, яке належить до легких тілесних ушкоджень.
Після цього поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_7 для забезпечення публічної безпеки і порядку почали застосовувати до ОСОБА_1 кайданки як до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, чинить опір поліцейському та своїми небезпечними діями може завдати шкоду оточуючим.
Уцей час ОСОБА_1 , здійснюючи опір та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння поліцейському тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, завдав ногою удару в руку поліцейському Головк у Д.О., чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому п`ятої п`ясної кістки правої кисті, яке належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Не зважаючи на законні вимоги поліцейських,
ОСОБА_1 намагався покинути місце події, проте був затриманий.
Крім того, за вищезазначених обставин після того як ОСОБА_3 та ОСОБА_7, керуючись нормами Закону України "Про Національну поліцію", для забезпечення публічної безпеки і порядку почали застосовувати до ОСОБА_1 кайданки, у засудженого виник злочинний умисел спрямований на опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, з метою перешкодити виконанню поліцейськими своїх функцій та реалізації повноважень. Реалізуючи свій злочинний умисел, засуджений активно протидіяв застосуванню спеціальних засобів, намагався вирватися під час затримання, перешкоджав законному застосуванню сили працівниками поліції, в ході чого застосував фізичну силу до поліцейського ОСОБА_3, спричинивши йому тілесні ушкодження.
Дніпровський апеляційний суд 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу прокурора частково задовольнив, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасував, ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_1 призначив за ч. 2
ст. 342 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а за ч. 2 ст. 345 КК - на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. В решті вирок залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовує тим, що всупереч вимогам статей 50, 65-67 КК, статей 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості та фактичні обставини вчинених злочинів, знаряддя і спосіб вчинення, дані про його особу, суб`єктивне ставлення засудженого до вчинених ним злочинів, а також те, що посягання було здійснено на авторитет органів державної влади. Прокурор вказує, що призначення необґрунтовано м`якого покарання ОСОБА_1 суперечить меті покарання і не є пропорційним суспільно небезпечним наслідкам, які настали внаслідок вчинення злочину. Апеляційний суд не навів мотивів для часткового задоволення апеляційної скарги прокурора на вирок районного суду та не надав оцінки обставинам, що обтяжують покарання засудженому.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Матюшева О.В. у судовому засіданні висловила доводи на підтримання вимог касаційної скарги.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого.