Постанова
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 754/8077/18-ц
провадження № 61-8669св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року у складі судді Бабко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року в складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 30 грудня 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 1200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач належним чином не виконав умови договору, у зв`язку із чим станом на 29 травня 2018 року має заборгованість у загальному розмірі 30290,00 грн, яка складається із: 1107,54 - заборгованість за кредитом; 23863,89 грн - заборгованість по процентам, з яких несплачені проценти на поточну заборгованість у розмірі 16,78 грн; 23847,11 грн - несплачені проценти на прострочену заборгованість; 3 400,00 грн - пеня та комісія; 500,00 грн - штраф фіксована складова; 1418,57 грн - штраф процентна складова, яку банк просив стягнути на свою користь.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 124,32 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір, суди виходили із того, що позивачем доведено факт надання відповідачу кредиту у розмірі 1200 грн, отримання ним, використання указаних кредитних коштів, що підтверджено розрахунком банку, проте вважали, що Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 30 грудня 2013 року, а тому відсутні підстави для стягнення інших платежів, зокрема процентів за кредитним договором, пені та комісії та штрафів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рішення судів оскаржується лише в частині відмови у стягненні відсотків, пені, комісії та штрафу, а тому у іншій частині не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився з "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", а наліз змісту яких дозволяє дійти висновку про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо права банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку. Відповідач в свою чергу не звертався до банку про припинення кредитування та є таким, що прийняв нові тарифи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи встановлені судом
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 30 грудня 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 1200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 29 травня 2018 року має заборгованість у загальному розмірі 30290,00 грн, яка складається із: 1107,54 - заборгованість за кредитом; 23863,89 грн - заборгованість по процентам, з яких несплачені проценти на поточну заборгованість у розмірі 16,78 грн; 23847,11 грн - несплачені проценти на прострочену заборгованість; 3 400,00 грн - пеня та комісія; 500,00 грн - штраф фіксована складова; 1418,57 грн - штраф процентна складова.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.