Постанова
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 693/1050/18
провадження № 61-1989св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарство "Степ",
відповідачі: іноземне підприємство "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1, приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентина Петрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Степ" на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2019 року у складі судді Шимчика Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року фермерське господарство "Степ" (далі - ФГ "Степ") звернулось до суду з позовом до іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" (далі -
ІП "Агро-Вільд Україна"), ОСОБА_1, приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. про визнання недійсним договору та скасування реєстрації права.
Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та ОСОБА_1 21 січня
2008 року було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 4,45 га, в тому числі рілля 4,45, яка знаходиться в межах Жашківської міської ради. Строк дії договору встановлено додатковою угодою від 01 серпня 2011 року до 31 грудня 2017 року.
29 квітня 2015 року ІП "Агро-Вільд Україна" зареєстровано право емфітевзису на ту ж саму земельну ділянку та визначено початок перебігу емфітевтичного права
з 01 січня 2018 року до 01 січня 2025 року.
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 14 серпня 2018 року скасовано рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року про відмову в задоволенні позовних вимог ФГ "Степ" до ІП "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди, та визнано недійсним вказаний договір емфітевзису, а також визнано укладеною між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" додаткову угоду до договору оренди землі від 21 січня 2008 року в редакції, запропонованій господарством.
30 липня 2018 року на земельну ділянку, належну ОСОБА_1, зареєстровано право оренди за ІП "Агро-Вільд Україна" на підставі укладеного між ними договору оренди.
Позивач вказував, що укладення договору оренди земельної ділянки між
ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна", порушує право на використання землі
ФГ "Степ" на підставі додаткової угоди про пролонгацію строку дії договору оренди, визнаної укладеною судом. У зв`язку з цим позивач вважав, що зазначений договір оренди, укладений між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна" слід визнати недійсним.
ФГ "Степ" також вказувало, що оскаржуваний договір порушує переважне право орендаря на поновлення строку дії договору на новий строк, передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Враховуючи наведене, ФГ "Степ" просило визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна", на використання земельної ділянки, площею 4,4507 га, розташованої в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту, кадастровий № 120910100:05:001:1115; скасувати рішення приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. від 30 липня 2018 року номер запису про інше речове право 27339424 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку, площею 4,4507 га, розташовану в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту, кадастровий № 7120910100:05:001:1115, за іноземним підприємством.
29 січня 2019 року ФГ "Степ" змінило підстави позову та вказувало, що постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року було скасовано постанову апеляційного суду Черкаської області від 14 серпня 2018 року та залишено в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області
від 10 травня 2018 року у вказаній вище справі.
Судом касаційної інстанції вказано, що факт укладання договору емфітевзису за встановленими судами обставинами справи, на взаємовідносини між ФГ "Степ" та ОСОБА_1 не впливають.
Водночас у Державному реєстрі прав на нерухоме майно існує запис про зареєстроване за ІП "Агро-Вільд Україна" право оренди на підставі укладення оскаржуваного ФГ "Степ" у справі, що переглядається, договору оренди.
Посилаючись на положення частин першої-п?ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 777 ЦК України, позивач вважає, що укладенням договору оренди між ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1 порушено його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому, у тексті заяви про зміну підстав позову ФГ "Степ" зазначає і положення частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Також вказує, що ФГ "Степ" своєчасно направив орендодавцю лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та запропонував поновити договір на кращих умовах, збільшивши орендну плату до 5,5 %, порівнюючи з діючим договором.
Крім того, позивач вказує, що законодавець надав додаткову гарантію захисту прав орендаря, який має переважне право перед іншими особами на використання земельної ділянки, що знаходиться в межах масиву земель сільськогосподарського призначення, істотна частина якого використовується таким землекористувачем, встановлену у частинах третій та четвертій статті 8-2 Закону України "Про оренду землі". Зазначає, що земельна ділянка, що є предметом поновлюваного договору, має кадастровий номер 7120910100:05:001:1115, знаходиться в межах населеного пункту, що відповідає коду 7120910100 , зона 05, квартал 001, та належить до масиву земель сільськогосподарського призначення з аналогічними кодами населеного пункту, зони та кварталу, що використовуються ФГ "Степ".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 10 вересня
2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу ФГ "Степ" залишено без задоволення.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ФГ "Степ", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
23 січня 2020 року ФГ "Степ" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій підставою для висновку про абстрактну можливість захисту переважного права визначено існування або відсутність згоди між орендодавцем та попереднім орендарем щодо пролонгації договору оренди. Натомість, такі доводи не ґрунтуються на нормах Закону України "Про оренду землі". Для правильного застосування норм матеріального права в даному випадку слід керуватись, в тому числі, правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 525/505/16-ц (провадження
№ 14-350цс18) та позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 625/166/18 (провадження № 61-257св19).
Доводи інших учасників справи
06 березня 2020 року представник ІП "Агро-Вільд Україна" - адвокат Чепурко Р. С. через засоби поштового зв?язу подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ФГ "Степ" відмовити та залишити в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року.
Відзив мотивовано тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у позові повністю відповідають нормам матеріального та процесуального права, та не потребують окремого зазначення у рішення щодо кожної із заявлених вимог.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жашківського районного суду Черкаської області.
24 лютого 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ФГ "Степ" на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 693/9/18 за позовом ФГ "Степ" до
ІП "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфівтезису, визнання укладеною додаткової угоди, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову апеляційного суду Черкаської області від 14 серпня 2018 року скасовано і залишено в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року, яким у задоволенні позовних вимог ФГ "Степ" відмовлено.
Розглядуючи справу, Верховний Суд вказав про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутністьу орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки процедуру повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", орендарем не дотримано, та відсутнє волевиявлення орендадавця на його продовження.
За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для продовження строку договору оренди є такими, що не ґрунтується на встановлених фактичних обставинах справи та не відповідає вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Факт укладення договору емфітевзису, за встановленими судами фактичними обставинами справи, на взаємовідносини між ФГ "Степ" та ОСОБА_1 не впливає.
За правилами частини четвертої статті 84 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертаючись до суду з цим позовом, ФГ "Степ", з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову, посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", унаслідок чого було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з таких підстав.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.