ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 209/1525/17
провадження № 61-48908св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Антоненко Н. О., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року, постановлену у складі судді Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначило, що ОСОБА_1 неналежно виконує умови укладеного із банком кредитного договору від 5 березня 2008 року і має непогашену заборгованість за кредитом, процентами, штрафами і пенею у загальному розмірі 33 845,46 гривень, яку просить стягнути з відповідача.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 8 жовтня 2018 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 845,46 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 8 012,58 гривень; заборгованість за процентами - 14 435,48 гривень; пеня - 9 309,52 гривень і штрафи - 500 гривень (фіксована частина) та 1 587,88 гривень (процентна складова). Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 1 600 гривень у відшкодування судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_1 зобовʼязань з повернення отриманого кредиту, що призвело до виникнення у нього заборгованості у зазначеному банком розмірі.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 8 жовтня 2018 року повернено заявнику як передчасно подану.
Постановляючи таку ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач у порушення встановленого цивільним процесуальним законодавством порядку перегляду заочного рішення не подав заяву про його перегляд, а відразу звернувся з апеляційною скаргою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року скасувати і направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що заочне рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 8 жовтня 2018 року є повторним заочним рішенням, тому згідно зі статтею 288 ЦПК України підлягає оскарженню сторонами у загальному порядку.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 10 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, виходив з того, що ОСОБА_1 оскаржив заочне рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 8 жовтня 2018 року без дотримання встановленого главою 11 розділу ІІІ ЦПК України "Заочний розгляд справи" порядку, так як не звертався до суду першої інстанції із заявою про перегляд цього рішення.