ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 459/3604/14-ц
провадження № 61-38006св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Антоненко Н. О., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Червоноградська міська рада,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Червоноградська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Державна реєстраційна служба Червоноградського міського управління юстиції,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 січня 2017 року, ухвалене у складі судді Новосад М. Д., та постанову апеляційного суду Львівської області від 7 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Червоноградської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Червоноградська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Державна реєстраційна служба Червоноградського міського управління юстиції, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна сестра - ОСОБА_6, після якої відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Звернувшись до державної нотаріальної контори у межах шестимісячного строку, довідалася про складений ОСОБА_6 5 червня 2012 року заповіт, яким спадкодавець заповіла належне їй майно ОСОБА_5 . У подальшому при розгляді справи за її позовом про визнання заповіту недійсним стало відомо, що ніхто із спадкоємців, в тому числі і ОСОБА_5, до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не звертались.
Посилаючись на зазначене, а також на відсутність у неї свідоцтва про смерть двоюрідної сестри - ОСОБА_6, вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням викладеного позивач вважала, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, тому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після ОСОБА_6 у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 29 травня 2015 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини після ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2015 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 травня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2017 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст останніх судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 12 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказував, що ОСОБА_1 було відомо про смерть ОСОБА_6 і, відповідно, про відкриття спадщини, однак у передбачений законом строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори вона не звернулася; доказів існування перешкод для подання відповідної заяви та наявності підстав для визнання цих обставин поважними ОСОБА_1 не надала.
Також суд першої інстанції вказував, що відсутність у позивача свідоцтва про смерть спадкодавця і те, що про неприйняття ОСОБА_5 спадщини за заповітом вона дізналась після спливу шестимісячного строку, не може бути перешкодою для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Посилаючись на викладене, суд першої інстанції вважав, що правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини немає і, як наслідок, відмовив у їх задоволенні.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 7 травня 2018 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 січня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 січня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 7 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення є незаконними та необґрунтованими, постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Заявник вказувала, що, ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, судами залишений поза увагою лист Червоноградської державної нотаріальної контори від 10 лютого 2017 року, що підтверджує направлення нею 28 листопада 2013 року через поштове відділення заяви про прийняття спадщини, у прийнятті якої державним нотаріусом відмовлено з посиланням на те, що така заява подається спадкоємцем особисто.
Пунктом 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Незважаючи на вимоги пункту 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, державним нотаріусом спадкова справа заведена не була і про необхідність особисто прибути до нотаріуса для оформлення заяви про прийняття спадщини або надіслати належним чином оформлену заяву вона повідомлена не була.
Посилаючись на зазначене, заявник вважала, що саме через неправомірну бездіяльність державного нотаріуса її заява про прийняття спадщини, подана в межах трьох місяців з моменту неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, не була прийнята, тому висновки судів про відсутність доказів і перешкод для подання цієї заяви помилкові.
Також, на думку заявника, залишено поза увагою судів і положення частини другої статті 1270 ЦК України, відповідно до якої, якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Оскільки виникнення у неї права на спадкування залежало від неприйняття спадщини ОСОБА_5 та іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлювався у три місяці з моменту неприйняття ними спадщини, тому заява про прийняття спадщини направлена у листопаді 2013 року державному нотаріусу в межах строку, визначеного законодавством.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Посилалась на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановили фактичні обставин справи і дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
У жовтні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали відзив на касаційну скаргу, в якому зазначали, що касаційну скаргу ОСОБА_7 підтримують у повному обсязі і просили її задовольнити.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 4 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і ухвалою цього суду від 9 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; майном, на яке відкрилась спадщина, є квартира АДРЕСА_1 .
5 червня 2012 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори, за яким належне їй майно заповіла ОСОБА_5, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_6 спадкоємці у межах шести місяців з часу відкриття спадщини із заявами про прийняття спадщини не зверталися, спадкова справа не заводилась.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).