ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/8857/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;
за участю представників:
позивача - Криворучко Т.В. - сільський голова, Кузнєцов К.С. - адвокат;
відповідача - Родіна Т.М. - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Яковлєв М.Л., судді - Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.)
від 14.01.2020
у справі за позовом Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1.Кабінет Міністрів України,
2.Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,
3.Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"
про визнання недійсними окремих пунктів договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 04.07.2019 Жванецька сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, яка є правонаступником Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (надалі - Жванецька сільська рада, позивач) звернулася з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач) про визнання частково недійсним договору № 14/543/11 від 11.03.2011, укладеного Сокільською сільською радою Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" щодо здійснення фінансування добудови (будівництва) об`єкта газопостачання в частині предмету договору, а саме щодо зобов`язання Замовника "повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову (будівництво) об`єкту" (пункт 1.1. договору), а також в частині обов`язку Замовника "протягом бюджетного року з дати закінчення фінансування добудови (будівництва) об`єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову (будівництво) об`єкта, відповідно до статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" або за рахунок субвенцій з державного бюджету" (пункт 2.3.13. договору), а також відповідні пункти додаткової угоди N21 від 05.06.2012 до договору № 14/543/11 від 11.03.2011 в частині взятих замовником зобов`язань щодо повернення грошових коштів, отриманих від ПАТ "НАК Нафтогаз України" на добудову (будівництво) об`єкта газопостачання, а саме пункти 2.3.15., 4.6. та 4.7.
1.2. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:
1.2.1. 11.03.2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Сокільською сільською радою Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (надалі - замовник) укладено договір № 14/543/11 (надалі - договір).
1.2.2. Договір № 14/543/11 від 11.03.2011 року укладено між сторонами на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (зі змінами і доповненнями), внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 року № 1881-р (надалі - розпорядження).
1.2.3. 05.06.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі - Нафтогаз) та Сокільською сільською радою Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (надалі - замовник) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 14/543/11, в якій сторони дійшли згоди викласти окремі пункти цього договору у новій редакції.
1.2.4. Підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що, на думку позивача, укладений між Сокільською сільською радою та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договір № 14/543/11 від 11.03.2011 року суперечить нормам чинного законодавства, оскільки був укладений протягом бюджетного періоду, за яким розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань.
1.2.5. За твердженням позивача, правочин між сторонами укладено на виконання державного замовлення (розпорядження), результати робіт, профінансовані відповідачем за умовами спірного правочину, перейшли у державну власність, зобов`язаною стороною у таких правовідносинах в частині відшкодування витрат товариства слід вважати державу, а тому договір в частині його умов, що передбачають покладення обов`язку з повернення коштів на сільську раду, є порушенням статей 12, 13, 183 Господарського кодексу України та бюджетного законодавства, оскільки такі витрати місцевого бюджету не передбачалися та не були погоджені в установленому законом порядку.
1.3. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що при зверненні з позовом позивач не вказав, яким чином оспорюваний договір порушує його права та у чому конкретно полягає неправомірність дій компанії. Також позивач не вказав, яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин та які з положень статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання цього правочину недійсним. Крім того, в поданому відзиві відповідач посилається на постанову Верховного Суду у справі № 924/29/17 від 03.04.2018, в якій викладено висновок про те, що відсутність субвенцій з Державного бюджету України, призначених для відшкодування витрат на будівництво газопроводу, не є підставою для звільнення Сокільської сільської ради від виконання зобов`язання за договором.
1.4. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" подало пояснення, в яких вимоги Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області підтримала, посилаючись на те, що Сокільська сільська рада, укладаючи спірний договір перевищила надані їй, як органу місцевого самоврядування, повноваження та щодо неї виникли зобов`язання, які не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів, відтак оскаржувані пункти договору, за якими розпорядником бюджетних коштів (Сокільською сільською радою) взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань, встановлених Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) є недійсними.
1.5. Кабінет Міністрів України також подав пояснення, в яких вказав, що АТ "НАК "Нафтогаз України" створене відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 року № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України", засновником та єдиним акціонером якої є Держава. Взаємовідносини НАК "Нафтогаз України" та держави що стосуються питання подальшого врегулювання спірної ситуації, яка виникла внаслідок виконання позивачем Розпорядження від 26.08.2009 року № 1001-р, знаходяться поза межами предмету розгляду у цій справі.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/8857/19 позов задоволено. Визнано частково недійсними договір № 14/543/11 від 11.03.2011, укладений Сокільською сільською радою Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" щодо здійснення фінансування добудови (будівництва) об`єкта газопостачання: "Підвідний газопровід середнього тиску до сіл Острівчани, Руда, Цвікпівці, Сокіл, Слобідка Малиновецька, Малинівці, Бобшин, Гринчук, Ходорівці, Княгинин, Гаврилівці, Жванець, Брага, Ісаківці, Ластівці, Збруч Кам`янець-Подільського району Хмельницької області" в частині предмету договору, а саме щодо зобов`язання замовника "повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову (будівництво) об`єкту" (пункт 1.1. договору), а також в частині обов`язку замовника "протягом бюджетного року з дати закінчення фінансування добудови (будівництва) об`єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову (будівництво) об`єкта, відповідно до статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" або за рахунок субвенцій з державного бюджету" (пункт 2.3.13. договору), а також відповідні пункти додаткової угоди №1 від 05.06.2012 до договору № 14/543/11 від 11.03.2011 в частині взятих замовником зобов`язань щодо повернення грошових коштів, отриманих від ПАТ "НАК Нафтогаз України" на добудову (будівництво) об`єкта газопостачання, а саме пункти 2.3.15., 4.6. та 4.7.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з таких обставин:
- Держава, з метою виконання загальнодержавного завдання розвитку українського села, взяла на себе обов`язок здійснити фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів до сільських населених пунктів саме за рахунок коштів Державного бюджету України;
- Держава в особі Кабінету Міністрів України, декларуючи свій обов`язок з добудови (будівництва) підвідних газопроводів у сільській місцевості, здійснювала його реалізацію, що знайшло свій вияв у виданому Кабінетом Міністрів України розпорядженні, на підставі якого, власне, і було укладено договір між позивачем та відповідачем у справі;
- розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1001-р від 26.08.2009 року "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 року № 1881-р НАК "Нафтогаз України" було уповноважено державою укласти відповідні договори із замовниками добудови (будівництва) газопроводів та здійснити фінансування робіт з добудови (будівництва) газопроводів;
- Сокільська сільська рада не є "замовником" у розумінні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов`язань, оскільки у цьому випадку сільська рада, на відміну від "замовника" у звичайному значенні, є лише учасником договору, зобов`язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі державі у власність;
- вказаним розпорядженням на Сокільську сільську раду покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених їй державних коштів;
- Сокільська сільська рада не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об`єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позову врахував ви-сновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 року у справі № 918/33/17 та постанові колегії суддів Касаційно-го господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 908/1270/17, згідно яких зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, внаслідок яких покладено на Сокільську сільську раду обов`язок з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.
2.3. Суд першої інстанції вказав, що взяття Сокільською сільською радою зазначених в договорі від 11.03.2011 року № 14/543/11 та додатковій угоді № 1 до нього зобов`язань про повернення грошових коштів, отриманих від НАК "Нафтогаз України", не передбачено ні Законом України "Про трубопровідний транспорт" (як на час укладання правочинів, так і на теперішній час), ні розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", із змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 року №1881-р.
2.4. Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що укладення спірного договору протягом бюджетного періоду, за яким розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань, є порушенням інтересів територіальної громади та відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого договору та додаткової угоди в цій частині недійсними.
2.5. Також суд першої інстанції вказав, що фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов`язком держави, а тому зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на Сокільську сільську раду обов`язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.
2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/8857/19 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
2.7. Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд вказав, що взяття бюджетного зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань не є підставою недійсності господарського договору, за умовами якого орган місцевого самоврядування взяв на себе грошові зобов`язання перед іншим суб`єктом господарювання.
2.8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірний договір не суперечить вимогам Бюджетного кодексу України, а відсутність бюджетних асигнувань за бюджетним зобов`язанням, яке Сокільська сільська рада (правонаступником якої є позивач) прийняла за ним, не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки між сторонами у справі на підставі спірного договору виникли не бюджетні, а майнові відносини, які відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України, а тому з огляду на положення частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором.
2.9. Північний апеляційний господарський суд зазначив, що Сокільська сільська рада (правонаступником якої є позивач) своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір), які встановлені вище, підтвердила факт згоди на укладення спірного договору, погодження його умов тощо, а також факт його реального виконання.
2.10. Також, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції вказав, що питання дійсності спірного договору між тими ж сторонами судом вже розглядалось у справі №924/22/17, а тому обставини встановленні у справі №924/22/17 відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення у справі, що переглядається.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи
3.1. 07.02.2020 Жванецька сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області звернулося до суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 910/8857/19, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що п.п. 1.1, 2.3.13 договору та п.п. 2.3.15, 4.6, 4.7 додаткової угоди щодо зобов`язання Сокільської сільської ради повернути грошові кошти, отримані від НАК "Нафтогаз Україна" на добудову об`єкту не відповідають вимогам статей 12, 13, 183 Господарського кодексу України, оскільки оспорюваний договір є державним контрактом, внаслідок якого Держава виступає гарантом за його зобов`язаннями.