УХВАЛА
05 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 757/42731/17-ц
Провадження № 14-597цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О.С.,
суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Князєва В.С., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю.,
під час розгляду у порядку письмового провадження справи за позовом Торгово-промислової палати України до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним за касаційною скаргою Торгово-промислової палати Українина ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, постановлену суддею Остапчук Т.В., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року, постановлену у складі суддів Рубан С.М., Желепи О.В., Іванченка М.М.
У С Т А Н О В И Л А:
У липні 2017 року Торгово-промислова палата України звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про співробітництво від 28 жовтня 2008 року недійсним на підставі положень частин другої та третьої статті 203, статей 216, 218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позовна заява мотивована тим, що 28 жовтня 2008 року між Торгово-промисловою палатою України в особі віце-президента Білого В.Л., з одного боку, та Почесним консулом Східної Республіки Уругвай в Україні ОСОБА_1, з другого боку, був укладений договір про співробітництво,
відповідно до умов якого ОСОБА_1 було передано у безоплатне користування кабінет № НОМЕР_1 у будівліза адресою: АДРЕСА_1, яка належить Торгово-промисловій палаті України.
Отже, при укладенні вищевказаного спірного правочину ОСОБА_1 діяла як Почесний консул Східної Республіки Уругвай в Україні, яка користується всіма імунітетами, передбаченими Віденською Конвенцією про консульські зносини від 24 квітня 1963 року.
Разом із тим відповідно до частини третьої статті 45 цієї Конвенції
ОСОБА_1 втратила право посилатись на імунітет від юрисдикції у цій справі, оскільки заявлені у цьому позові вимоги є зустрічними до вимог ОСОБА_1 у кримінальних провадженнях № 12015100100010828 та № 12016100100013479, у яких вона заявляє про протиправність дій працівників Торгово-промислової палати України щодо проникнення до кабінету № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Торгово-промислової палати України із посиланням на положення частини другої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на дату звернення до суду з цим позовом; далі - ЦПК України).
Вказані судові рішення мотивовані тим, що спірний договір підписаний ОСОБА_1 як Почесним консулом Східної Республіки Уругвай в Україні, яка користується всіма імунітетами, передбаченими Віденською Конвенцією про консульські зносини від 24 квітня 1963 року. При цьому існування кримінальних проваджень № 12015100100010828 та № 12016100100013479, у яких ОСОБА_1 в межах приватного обвинувачення заявляє про протиправність дій працівників Торгово-промислової палати України щодо проникнення до вказаного кабінету № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, не тягне визнання цього позовуТоргово-промислової палати України зустрічним у розумінні ЦПК України.
У листопаді 2017 року Торгово-промислова палата України подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просила оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги те, що Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року (далі - КПК України) не регламентує інституту зустрічного обвинувачення, тому не може бути застосовано до ОСОБА_1 . Разом з тим судами не враховано, що відповідно до частини третьої статті 45 згаданої Конвенції ОСОБА_1 втратила право посилатись на імунітет від юрисдикції у цій справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладений у новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої