Постанова
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 336/2509/17
провадження № 61-39021св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Міністерство оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2017 року у складі судді Щасливої О. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткова І. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що у період з 20 червня 1986 року по
08 грудня 1986 року він у складі Збройних сил Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі - СРСР) брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - Чорнобильська АЕС), під час якої отримав дозу радіаційного опромінювання у зв`язку з чим у нього виникли захворювання, зокрема, саркома м`яких тканин правої кісті, гіпертонічна хвороба другої стадії, які відповідно до висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку захворювань з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, пов`язані з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
07 жовтня 2008 року медико-соціально експертною комісією (далі - МСЕК) йому встановлено безстроково третю групу інвалідності з 60 процентною стійкою втратою професійної працездатності у зв`язку з захворюваннями, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Посилаючись на те, що внаслідок отриманих ним під час проходження військової служби захворювань істотно погіршився стан здоров`я, що спричиняє глибокі емоційні переживання, а постійне відчуття дискомфорту викликає тривогу, дратівливість, призводить до погіршення відносин у родині, позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя та завдає йому моральні страждання, просив стягнути з Міністерства оборони України на відшкодування моральної шкоди 240 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада
2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та наявна вина зазначеної особи. Позивачем надано докази на підтвердження отримання ним захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте ОСОБА_1 не доведено протиправність дій або бездіяльності Міністерства оборони України, а також наявність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою та протиправним діянням відповідача. Судом не встановлено винних протиправних дій відповідача у заподіянні шкоди здоров`ю позивача та, що Міністерства оборони України було учасником правовідносин, які існували на час отримання позивачем шкоди, так як позивач виконував обов`язки військової служби в лавах Збройних сил СРСР.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача шкоди. Факт отримання ушкодження здоров`я та інвалідності при виконанні службових обов`язків не є достатньою підставою для покладення на відповідача відповідальності за частиною другою статті 1167 ЦК України за відсутності встановлення протиправних дій, бездіяльності або рішень Міністерства оборони України. Апеляційний суд зазначив, що чинне на момент отримання позивачем ушкодження здоров`я законодавство не містило положень про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні обов`язків військової служби. Крім того, суд першої інстанції правильно вказав, що позивач отримав ушкодження здоров`я при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 20 червня по 08 грудня 1986 року, перебуваючи на службі у лавах Збройних сил СРСР, які підпорядковувались Міністерству оброни СРСР, тоді як відповідно до постанови Верховної Ради України "Про військові формування в Україні" від 24 серпня 1991 року, якою було утворено Міністерство оборони України, не передбачено відповідальність відповідача за спричинену шкоду під час проходження військової служби у лавах Збройних сил СРСР, не встановлено такої відповідальності і в Законі України "Про правонаступництво України"
від 12 вересня 1991 року.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2017 року і постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що обставини, на які він посилається, як на обгрунтування своїх вимог про стягнення моральної шкоди, підтверджуються зібраними у справі доказами, яким суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки, що свідчить про порушення ними норм процесуального права. Суди не звернули уваги на те, що внаслідок погіршення стану здоров`я від захворювань, отриманих під час виконання обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, здійснювати належне матеріальне забезпечення сім`ї, а тому розмір відшкодування не може бути нижчим від виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, який має складати 240 000,00 грн. Крім того, суди попередніх інстанцій не урахували правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, відповідно до яких саме на Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, покладено обов`язок відшкодування моральної шкоду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій