Постанова
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 570/2208/17
провадження № 61-36628св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Хмельницький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття,
відповідачі: військова частина А4152, військова частина польова пошта В0927,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Хмельницького міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року у складі судді Гладишева Х. В. та постанову Апеляційного суду Рівненської області
від 17 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевич С. В., Шеремет А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року Хмельницький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до військової частини А4152, військової частини польова пошта В0927 про стягнення надлишково виплачених коштів.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 10 червня 2015 року по
05 жовтня 2015 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Хмельницькому міському центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, призначену відповідно до довідки військової частини польова пошта В0927 від 31 серпня 2015 року № 6659, що знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини А4152. У зв`язку з наданням недостовірних відомостей про заробітну плату (грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зазначеній довідці, виникла переплата допомоги по безробіттю у розмірі 913,18 грн.
Посилаючись на наведене, Хмельницький міський центр зайнятості просив стягнути з військової частини А 4152 зайво виплачені кошти в сумі 913,18 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23 листопада
2017 року провадження у справі за позовом Хмельницького міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного страхування України по безробіттю до військової частини А4152, військової частини польова пошта В0927 про стягнення коштів, закрито.
Ухвала суду обгрунтована тим, що суб`єктний склад спору, правова природа спірних правовідносин (відшкодування суми надлишково виплачених коштів), з урахуванням положень статті 15 ЦПК України 2004 року, дає підстави для висновку про закриття провадження у справі, оскільки зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства як такий, що виник між двома юридичними особами.
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу Хмельницького міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного страхування України по безробіттю залишено без задоволення, ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права, ухвала суду є законною та обгрунтованою, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Хмельницького міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного страхування України по безробіттю, у якій заявник просив скасувати ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 17 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не застосували Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Закон України "Про зайнятість населення", та не урахували, що відповідно до статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції після
15 грудня 2017 року) (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною першою статті 20 ГПК України (у редакції після 15 грудня 2017 року) передбачений перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, проте зазначений перелік не містить категорії справ, предметом спору яких є стягнення надлишково сплачених коштів по безробіттю. Оскільки сторони у зазначеній справі не відносяться до господарюючих суб`єктів, характер спору не пов`язаний з господарською діяльністю, а спірні правовідносини не регулюються нормами господарського законодавства, суди дійшли помилкового висновку, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрили провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу подано не було.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
31 серпня 2018 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Хмельницького міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України 2004 року визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналогічна норма міститься й у статті 19 чинного ЦПК України.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Статтями 1, 12 ГПК України 2004 року передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.